read-books.club » Сучасний любовний роман » Його зухвала дівчинка, Джулія Ромуш 📚 - Українською

Читати книгу - "Його зухвала дівчинка, Джулія Ромуш"

60
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Його зухвала дівчинка" автора Джулія Ромуш. Жанр книги: Сучасний любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Його зухвала дівчинка, Джулія Ромуш» була написана автором - Джулія Ромуш, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Сучасний любовний роман".
Поділитися книгою "Його зухвала дівчинка, Джулія Ромуш" в соціальних мережах: 
- У тебе немає вибору. Зробиш усе, що я захочу, - відступаю, готова бігти. - З якої це радості? - Я намагаюся триматися, але голос тремтить. - Я можу зробити так, що тебе виженуть з універу і ти втратиш грант, - немає сумнівів, він все знає. - Чого буде варте твоє мовчання? - Жар його тіла змушує втиснутись у стіну. - Повного послуху, - його голос стає хрипким, а мене кидає в тремтіння. - А якщо я відмовлюся? - Тоді ти втратиш усе, що для тебе так важливо... А тепер переконай мене в тому, що ти вмієш бути гарною дівчинкою.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 54
Перейти на сторінку:
Розділ 1.

- Тут у нас кафе для студентів, - Агата видавлює з себе милу усмішку і махає убік. Там, зважаючи на все, десь має бути якесь кафе. Але все, що я там бачу, так це вбиральню. Сподіваюся, у неї там виходить смачно перекусити.

Дівчина навіть не намагається вдати, що їй не важко все це пояснювати. Їй мене нав'язали, і вона показує своє обурення щомиті.

- Тут бібліотека, - черговий помах рукою і за традицією, обернувшись, я бачу не бібліотеку, а кімнату для прибиральниць. Вона думає, що я читати не вмію? Такою тупою мене вважає?

- Я можу і сама тут все подивитися, - розтягую губи в посмішці, - впевнена, що в тебе є справи цікавіші, ніж проводити мені екскурсію.

Тим більше, що гід з неї кепський, я б і цента не заплатила їй.

- Послухай, дівчинко, - вона різко гальмує і тепер я бачу її справжнє обличчя у всій красі, - мені взагалі немає бажання витрачати на тебе свій дорогоцінний час. Але коли декан сам особисто попросив з тобою носитися, то так і бути - я не можу його не послухати.

- Як мило з твого боку, - примружую очі й ледве стримуюсь від непристойного жесту.

- Таких, як ти, тут не люблять.

- Це яких? - Плескаю очима і вдаю, що не розумію про що це вона говорить.

- Твої батьки й центу сюди не вклали, - зло цідить, - ти виграла там якийсь грант у своїй глушині й приперлася сюди. Готуйся до того, що тобі тут влаштують небо в алмазах. Ти не нашого рівня.

Я, звичайно, знала, що це універ для доморощених мажорів, але такої зустрічі точно не очікувала.

Відкриваю рота, щоб сказати, що я про неї й про все це думаю, як змія моментально змінюється в обличчі, блідніє, зараз свою шкірку зміїну тут скине. І справа здається явно не в мені. Її погляд спрямований за мою спину. Кого вона там побачила?

- Іди за кут і чекай мене там! - Вимовляє тремтячим голосом.

- А не піти б тобі...

- Будь ласка, за рогом бібліотека, тобі якраз треба отримати базові підручники. Тебе без них навіть до аудиторії не пустять. - Простягає мені бланк, всовує прямо під ніс. 

Вирвавши його з її пальців, я переконуюсь, що він виписаний на моє ім'я.

- Я сама за тобою прийду, - вона майже просить, - чекай на мене біля бібліотеки, без мене все одно нікуди не потрапиш. У мене твій розклад та всі напрямки. - Останню фразу вона кричить мені в спину, коли силою затягує мене за поворот, а потім ще й у спину штовхає так, щоб я без варіантів зробила пару кроків вперед.

У них тут всі на голову хворі чи є ще якісь цікаві екземпляри? Обсмикнувши спідницю, обертаюся і встигаю побачити те, як Агата прослизає в якусь аудиторію. На дверях навіть таблички жодної немає. Що за чортівня?!

Вирішаю не чіпати цю схиблену і прямую на пошуки бібліотеки. Вона і справді за рогом, але варто мені натиснути на ручку дверей, як та не піддається, двері зачинені. Смикаю кілька разів і тільки потім помічаю табличку, на якій сказано, що бібліотека закрита на технічну перерву. Ну круто! І що мені тепер робити? Чекати поки та дурепа там з усіма своїми невидимими друзями поспілкується?

Дивлюсь на годинник і закушую губу, ось же чорт, як не вчасно. У мене перша лекція має початися через п'ятнадцять хвилин, а я навіть гадки не маю в якій аудиторії й що за предмет. Всі мої документи в Агати та всі напрямки теж.

А якого біса я взагалі мушу її тут чекати?! Зриваюся з місця і йду до тих дверей, до яких зайшла дівчина. Акуратно натискаю на ручку і тішуся вже тому, що двері відчиняються. У кімнаті задерті штори й від цього мені доводиться трохи звикнути до такого освітлення. Роблю крок вперед і відразу завмираю, бо чую якийсь гучний звук, наче щось на підлогу впало. А після голоси.

- Почекай, не рубай з плеча, - голос належить Агаті, я впізнаю його буквально з перших літер, - ти не можеш ось так просто від мене відмовитися.

- Що тобі було незрозуміло? Провалюй! - Якщо дівчина підвищувала голос, то хлопець говорив ліниво та хрипко.

- Ні! Ти ж знаєш, що я люблю тебе. Я зроблю все, що ти захочеш.

– Вчора ти вже довела протилежне. - Цього разу голос хлопця звучав набагато голосніше і варто було мені його почути, як я одразу ж завмерла на місці. Ні, бути такого не може. Мені просто здалося. Я настільки боялася побачити його в перший день навчання, що в мене вже глюки почалися.

- Вчора було багато свідків, і я просто соромилася. Я можу зараз, хочеш? - У голосі дівчини стільки відчаю, що я навіть починаю сумніватися в тому, що це та сама Агата, яка створювала враження гордої дівчини, яка знає собі ціну.

Я знаю, що мені потрібно розвернутися та піти. Знаю, що ці проблеми мені ні до чого. І взагалі я роблю некрасиво і підглядаю, але те, що відбувається наступної секунди, буквально підстьобує мене зробити крок вперед.

- Доведи, - він вимовляє лише одне слово, а мене з холоду в жар кидає і назад. У мене більше немає жодних сумнівів, що це він. Той, хто досі сниться мені в найжахливіших кошмарах. Той, кого я ненавиджу найбільше у світі. Той, хто перетворює моє життя на пекло при кожній нашій зустрічі.

– Як?

- Я все мушу тобі пояснювати? - Хлопець починає розпалюватися.

- Гаразд, добре, - Агата киває, - зустріньмося на нашому місці, і я все доведу? Якщо нас тут побачать, то будуть проблеми. Ти знаєш, що за це можуть відрахувати?

- Мені начхати! Або зараз, або вали до біса! - Від тону хлопця навіть мене в холод кидає. Я більше не можу володіти собою. Інтерес і бажання переконатися в тому, що я не помилилася, бере гору і я роблять крок уперед. Ще один і ще...

Бачу, як дівчина дивиться на нього і робить крок назустріч. Щоб він там собі не надумав, але хлопець поводиться як останній цап. Тобто, як завжди. Я вважала Агату розумнішою і мені її трохи шкода. Виставляє себе повним посміховиськом перед тим, хто цього навіть не вартий.

Це все відбувається не зі мною, але я дуже злюся. Розвертаюсь, щоб піти й сумкою зачіпаю залізну шафку так, що гул стоїть на всю кімнату.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 54
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Його зухвала дівчинка, Джулія Ромуш», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Його зухвала дівчинка, Джулія Ромуш"