read-books.club » Романтична еротика » Падіння Янгола, Ірина Муза 📚 - Українською

Читати книгу - "Падіння Янгола, Ірина Муза"

140
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Падіння Янгола" автора Ірина Муза. Жанр книги: Романтична еротика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Падіння Янгола, Ірина Муза» була написана автором - Ірина Муза, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Романтична еротика".
Поділитися книгою "Падіння Янгола, Ірина Муза" в соціальних мережах: 
Сью, укладає контракт із сином самого диявола, який усі ці роки полював за її найчистішою і найсвітлішою душею. Дівчина отримує все, що хотіла, тільки термін її контракту весь час намагаються зменшити. - Я заберу тебе з собою. Заберу те, що є тільки в тебе. Те, навіщо я полював і, так, терпляче чекав усі ці роки! Я заберу твою душу! Ти будеш належати мені!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1

ПРОЛОГ

 

- Я все ж таки не згоден з вами Сарііл. Навіщо, найсвітлішу і найчистішу душу посилати, саме зараз, у світ людей? Вона впаде в сучасному світі! Занадто багато спокус і спокус, на які часом штовхає безвихідність ситуації. Я боюся, що вона занепаде й очорниться в гріховному світі та потрапить під владу лукавого.

- Вона має народитися саме зараз. Більше відкладати не можна. Ми дуже довго чекали. Люди все більше занурюються в морок. Вона повинна пройти випробування, уготовані їй, або впасти, як буде тому завгодно, Гавриїле.

- Тоді я закрию світло її душі від усякого, хто дивиться, і ангела, і демона. Від усіх очей, поки їй не виповниться 16 років. Прошу лише про одне. Захистити її до настання 16-річчя.

- Добре, Гавриїле, нехай так і буде. Але того дня, коли їй виповниться 16 років, вона сама повинна буде вибрати свій подальший шлях і сама долати всі труднощі, які їй уготовані, як кожному звичайному смертному, і той вибір, який вона зробить, буде залежати тільки від неї самої!

 

Минуло 16 років.

Із самого дитинства моєю найзаповітнішою мрією був балет. Батьки з малих років віддали мене вчитися. Я дуже старалася, але мені все це давалося важко. Моєю мрією було стати відомою балериною, щоб моя професія приносила мені багато грошей. Адже, з ними у нас була величезна напруга. Ми ледве зводили кінці з кінцями і все тому, що мої батьки були надто побожні. Тому, підбирали собі професії за своїми переконаннями і ці роботи, які, до речі, вони змінювали, як рукавички, природно, приносили дуже низький дохід. У мене було величезне бажання танцювати і, коли я залишалася наодинці з собою, то всі мої рухи були ідеальними в усіх відношеннях. Але, варто було мені тільки показати, це хоч комусь, я губилася, плуталася і збивалася. Це було величезною проблемою, оскільки більшу половину наших доходів батьки віддавали на моє навчання.

У мої 16 років у моєму житті почався справжній кошмар. Батько дедалі частіше став хворіти. Мама весь вільний час проводила на сповідях і в молитвах. Неухильно просила Господа Бога про допомогу і співчуття, яке все ніяк до нас не приходило. Таємно від матері, я стала підробляти офіціанткою на півставки. Не багато хто погоджувався мене брати і я йшла на жахливі для мене умови. Йшла на повний робочий день, за який мені платили всього половину ставки.  Зате на ці гроші я могла купити для нас усіх трохи їжі. Мама зовсім перестала шукати вихід із ситуації, що склалася. Вона тільки ходила на малооплачувану роботу і цих грошей вистачало ледь оплатити рахунки. Їжу добувала я. Балетну школу я відвідувала все рідше.

Так, минуло ще два роки. Два роки мого жахливого життя. Балетну школу я відвідувала вкрай рідко і, то тільки відвідувала безкоштовні курси, яких, до речі, було не так вже й багато. Всього кілька занять на місяць. Мені було, звичайно ж, важко поєднувати навчання і роботу. Погана успішність і сильна втома, звісно ж, позначалися на моєму здоров'ї. Мені здавалося, що я тягну на собі всі біди світу. За останні два роки ми змінили два місця проживання. Зараз ми винаймаємо кімнату в господарів, де живемо втрьох, точніше удвох, бо батько, все частіше, лежить у лікарні. Але, через те, що у нас найдешевший страховий полюс, ліків йому дістається мало. Потрібно докуповувати, а грошей, природно, не вистачає. Мама майже ночує в церкві. Я чую від неї лише слова молитви. Мені навіть здається, що вона молиться цілодобово. Згодом вона зовсім перестала шукати роботу. Стала прислуговувати в церкві і, там перехоплювала мінімальний запас їжі.

Тільки, от, це зовсім не допомагає... Ще до 16 років я слухняно відвідувала церкву з батьками, щоразу, як вони йшли туди. Знала всі молитви і разом із батьками дотримувалася всього цього богоугодного життя. Але після того, як я вимушено стала працювати, часу відвідувати церкву, просто, не було. Мама, все частіше, вмовляла мене піти до церкви сповідатися і помолитися. У будь-якій незрозумілій і важкій для мене ситуації - молитися! А в мене просто не було часу і, якщо чесно сказати, то й сил. Я мало спала, вчилася, працювала і відвідувала батька в лікарні, де з кожним разом список ліків дедалі більше збільшувався. Мені було так важко, а мама нібито не розуміє цього, нібито не бачить.

Коли мені виповнилося 18 років, буквально наступного дня у мене виникли нові проблеми. На безкоштовних курсах балету, хтось із дівчат, по-старому, насипав у мої пуанти скло. Я трохи запізнилася, тому, майже забігла в роздягальню і швиденько вдягнула і зав'язала пуанти, при цьому, я не відразу відчула це скло. Пару кроків і я впала на підлогу і закричала. Я жахливо пошкодила ноги і довго плакала в роздягальні, поки не перевзулася і не пішла. Часу на лікаря в мене не було. Я не стала, навіть, у лікарню йти. Хотіла швидше додому дійти. Дорогою додому викликали на роботу і поставили ультиматум, я маю відпрацювати зміну, причому нічну, або на моє місце візьмуть іншу людину. Мені, зараз, ніяк не можна було втрачати роботу і я погодилася.

 З величезним болем у ногах і заплаканими очима я змушувала себе розносити підноси. Біль був, просто, нестерпний. Мені важко давався кожен крок, але цього дня, як на зло, було дуже багато відвідувачів. У мене була напарниця, але вона спала з сином господаря цього закладу, тож вона лише жувала жуйку і підпилювала свої нігтики, і з жалем дивилася, як я зашиваюсь. Хоча, вона часто повторювала, що я сама винна, а точніше, моя зовнішність.

Після 16-ти років, моє волосся, нібито саме стало яскраво білого кольору. Я ніколи в житті його не фарбувала, але мені здавалося, що воно нібито саме з кожним разом ставало дедалі світлішим. Ще, моє обличчя багатьом здається ляльковим. У зв'язку з чим, більшість моїх знайомих і незнайомих людей, які бачать мене вперше, називають мене ангелом. Тому багато клієнтів вимагають, щоб їх обслуговувала я. Є звичайно і невеликий плюс, мені дають багато чайових. Лідія, моя напарниця, уважно стежить за такими моментами і про це повідомляє своєму Діну, синові господаря цього закладу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Падіння Янгола, Ірина Муза», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Падіння Янгола, Ірина Муза"