read-books.club » Любовні романи » Той, хто тобі потрібен, Юлія Феліз 📚 - Українською

Читати книгу - "Той, хто тобі потрібен, Юлія Феліз"

74
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Той, хто тобі потрібен" автора Юлія Феліз. Жанр книги: Любовні романи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Той, хто тобі потрібен, Юлія Феліз» була написана автором - Юлія Феліз, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Любовні романи".
Поділитися книгою "Той, хто тобі потрібен, Юлія Феліз" в соціальних мережах: 
Бути єдиною дівчиною без пари на весіллі сестри. Чи може бути гірше? Може, якщо запросити на роль фіктивного нареченого хлопця, якого знаєш з дитинства. Чи варто починати цю гру, якщо боїшся, що він дізнається про твої почуття до нього?

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 18
Перейти на сторінку:
Глава 1

СОЛОМІЯ

Це катастрофа. Ні, це ще гірще:цілковите фіаско. Такого розпачу я не відчувала жодного разу за свої дев’ятнадцять років. Навіщо взагалі людям великі родини з десятком бабусь, тіток, двоюрідних і триюрідних сестер і братів? Правильно, щоб знущатися з поганої вівці в родині. 

Я знову і знову перечитую повідомлення від Василини, моєї двоюрідної сестри.

Васька: Привіт, люба. Ти не забула, що весілля вже за два тижні, і мені потрібно знати, чи приїде разом з тобою твоя друга половинка. Ти же знаєш, як хвилюються мама з бабою.

Вона надіслала повідомлення три дні тому, і якщо я не дам відповідь найближчим часом, за справу візьметься тітка Тамара, а цього я боюся найдужче.

Чорт! Чому зі мною завжди так? Не треба було казати, що я чекаю відповіді від свого хлопця, чи зможе він поїхати зі мною. Спочатку ідея здалася мені геніальною — сказати, що у мене є хлопець, з яким я познайомилася цього року в університеті. Навіщо було брехати? Адже ніякого хлопця в мене немає. Знайти пару в наш час дуже важко, особливо, коли уникаєш серйозних стосунків.

Я не хотіла  знову потрапити в халепу, як було минулого разу, коли на Різдво одна з моїх сестер вирішила познайомити мене з братом свого хлопця. Вона чомусь вирішила, що я страждаю без пари, хоч самотнє життя мене цілком влаштовувало.

Найгірше було те, що Василь та Василина(одна з традицій нашого регіону давати всім однакові імене) вирішили гуляти весілля в рідному селі. А це означає, що прабабця Марусина буде мати купу часу, щоб влаштувати мені допит шодо подальших планів, і сватати мені всіх чоловіків молодших за п’ятдесят років.

Якби у Тані не було планів на весільні вихідні, вона поїхала б зі мною. Разом ми би вигадали, як відбитися від старшого покоління моєї родини з їхнім одвічним бажанням всіх зробити щасливими. Танюха мені майже як сестра. Вона часто буває на наших сімейних святах, навіть у відпустку ми завжди їздили разом. Якби вона з’явилася на весіллі Васьки, ніхто б не здивувася. На жаль, її хлопець зробив їй сюрприз — запросив на сплав по Тисі в ті ж вихідні, що й весілля. Ох, мені потрібна підтримка. Я пишу найкращій подрузі:

Help. Ти мені потрібна.

Таня: Приходь. Я вдома.

Слава Богу! Я даю їй знати, що вже йду, хапаю сумку і ключі. Кричу мамі, що йду до Тані.

— Добре, доню. Тільки не довго. Сьогодні приїде тітка Тома. Мені потрібна твоя допомога з вечерею.  

Отже, в мене є пара годин, щоб обсудити проблему з моєю найближчою подругою. Дорогою я зупиняюся біля “Равлика”, щоб купити наш улюблений смаколик. Без молочного коктейлю ця розмова буде надважкою. Я приходжу до будинку Тані в рекордно короткий час. Іду вимощенною доріжкою повз невеликий порослий конюшиною майданчик, де четверо хлопців грають у баскетбол, як завжди. Їхні спітнілі оголені торси блищать на сонці.

Кирило, сусід, а від недавна й хлопець Тані, киває мені на знак привітання. 

— Як справи Солю? Танюха вдома.

— Дякую, — посміхаюся у відповідь, — хто сьогодні виграє?

— Думаю, відповідь очевидна, — посміхається він, — незмінний чемпіон.

Я намагаюся не дивитися на суперника Кирила Марка, але в кожного свої слабкості. А він — моя. Він на рік старший за нас із Танюхою. Я закохалася в нього, ще в дев’ятому класі і, на жаль, це почуття не минуло, а тільки посилилося. Тепер, коли ми всі виросли і роз’їхалися на навчання, я намагалася вирвати кохання до Марка зі свого серця, але воно, як бур’ян. Скільки його не сапай,  все одно лізе. 

Ми познайомилися, коли я була в п'ятому класі. У ньому не було нічого видатного — звичайний хлопець з темним волоссям, широкою посмішкою і веселими очима.  Спочатку я подружилася з його сестрою Танею. Вона класна, хоч і трохи дивна. Я і досі не розумію її одержимості плануванням. Я, наприклад, люблю спонтанність у всьому, тому часто потрапляю в кумедні сутуації. А от Марк – її абсолютна протилежність. Він напрочуд стабільно кепкував з мене, смикав за коси  і пригощав морозивом.

Я крадькома ковзнула по ньому поглядом, наче скоїла якийсь злочин. Господи, який він гарний. Треба заборонити законом хлопцям з ідеальним пресом ходити без одягу. Він приймає м’яч від Кирила і хизується, роблячи кидок із центру майданчика. Його довгий каштановий чуб падає на око, коли він б’є по м’ячу. Темно-сині очі сяють тріумфом. Я могла до скону стояти і дивитися на нього, але в мене немає часу. Мені треба якнайшвидше вирішити одну проблему. 

 — Ти і вирішила прийти повболівати за мене? — Марко самовдоволено посміхається до мене.

Мені з трудом вдається відірвати від нього погляд і піти в дім. Ігнорувати його поведінку — найкращий спосіб поставити його на місце. Він завжди так поводиться, бо йому подобається дражнити мене.

Я не реагую на його жарти, вдчиняю хвіртку і заходжу в двір. Опинившись у кімнаті Тані, зачиняю двері і притуляюся до них,заплющуючи очі.

— Ого, молочні коктейлі? — серйозним тоном говорить Таня. Вона закриває блокнот у барвистій обкладинці, в якому щось писала і кладе його в кошик на столі разом із рештою своєї колекції блокнотів. — З якою кризою ми боротимемося сьогодні, що нам знадобляться молочні кокотейлі?

— Все дуже серйозно, — зітхаю я.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 18
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Той, хто тобі потрібен, Юлія Феліз», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Той, хто тобі потрібен, Юлія Феліз"