Читати книгу - "Пес і кіт, африканська казка"

Ліг якось пес та й ніс спілі кокосові горіхи, коли це назустріч йому кіт.

– Куди ти несеш кокосові горіхи? – питається кіт.

– На продаж,– відповідає пес.

– Скільки ж ти за них просиш?

– Оці два маленькі по одному ескудо, оці більші по півтора ескудо, решту по два з половиною.

– Слухай-но, позич мені ці горіхи. Завтра я продам свій арахіс, а післязавтра поверну тобі гроші.

– Гаразд! – сказав пес і віддав усі горіхи котові, а той враз поїв їх. Того ж дня хтось передав котові гостинця – кукурудзяну кашу. Пес сидів поруч із котом, але той не дав йому ані ложки тої каші. Промовчав пес, а про себе подумав:

«Диви-но! Поїв усі мої горіхи, з’їв кукурудзяну кашу, а мені не дав ані горішка, ані зернятка. Не бачити мені грошей! Нехай би повернув хоч горіхи!»

І пес зажадав назад свої кокосові горіхи! А кіт вигнув спину і втупився в землю.

– Горіхи! Горіхи! Віддай мої горіхи! – гарчав пес.

– Горіхи! Та вони ж усі зелені! – вишкірився кіт і дряпонув пса.

Пес заскавчав і позадкував.

«Що ж це таке? Чого він раніше не скаржився на те, що горіхи зелені? Що він задумав?» – промайнуло в голові у пса. Він знову кинувся до кота і грізно загарчав:

– Ану віддавай мої горіхи!

А кіт знову вигнув спину:

– Зелені вони! Недозрілі! – і подряпав псові носа.

– Скаву! Скаву! Скаву! – заскавучав пес та як дремене.

Відтоді пес і кіт стали ворогами повіки. І коли ви побачите кота з вигнутою спиною, будьте певні – він сердиться на пса і все через ті горіхи!