read-books.club » Дитячі книги » Тигрів племінник, Єва Василевська 📚 - Українською

Читати книгу - "Тигрів племінник, Єва Василевська"

45
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Тигрів племінник" автора Єва Василевська. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Тигрів племінник, Єва Василевська» була написана автором - Єва Василевська, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Дитячі книги".
Поділитися книгою "Тигрів племінник, Єва Василевська" в соціальних мережах: 

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати

Одного разу смугастий кіт побачив намальованого тигра. "Це ж треба, – здивувався він, – а ми з ним схожі! У нього вуха сторчма – і у мене. У нього вуса настовбурчуються – і у мене теж. Він смугастий – і я смугастий!"

Подивився кіт на малюнок, покрутив його з усіх боків, подумав і вирішив: "Ну, якщо я вже і не справжній тигр, то, принаймні, тигрів племінник!"

І з тих пір став він дуже задаватися. Ще б пак! Адже всі коти й кішки, що жили в будинку, – а їх тут водилося чимало: на першому поверсі – сіра кішка, на другому – біла, на третьому – чорна з чорним кошеням, на четвертому – рудий кіт, були звичайнісінькі коти, не те що він, смугастий кіт – тигрів племінник!

Якось увечері зібралися коти на даху, стали розмовляти про всяку всячину, кожна про своє.

Згадала біла кішка, яке смачне молоко нещодавно пила, – обірвав її смугастий.

Захотілося рудому коту-мисливцеві про свої пригоди розповісти – і його смугастий урвав. Нікому не дає слова мовити і все торочить: "Мій дядько тигр!.. Ми з дядьком тигром!.. Ми п'ємо тільки вершки! Ми полюємо тільки на великого звіра! Ми з ним..."

Але тут чорне кошеня, яке разом зі своєю мамою жило на третьому поверсі, не змогло більше стримати цікавості і, хоча воно жах як боялося смугастого, запитало:

– А який він із себе, твій дядько тигр?

– О!.. – поважно відповів смугастий. – Мій дядько тигр найбільший, найгарніший, найспритніший від усіх звірів!

Тоді чорне кошеня набралося хоробрості та знову запитало:

– А де він живе? Чи не можна нам познайомитися з ним?

– Чому не можна? Можна, звичайно, але... – зніяковів смугастий.

Справа в тому, що він і сам не знав, де живе тигр. Адже він бачив його тільки на малюнку.

А чорне кошеня усе допитувалося:

– То де ж він живе, твій дядько тигр?

І було б смугастому непереливки, якби не прийшов йому на допомогу рудий кіт. Він був справжній мисливець і знав усі навколишні вулиці й провулки.

– Я знаю! – закричав він. – Тигр живе у зоопарку. Там повно всяких звірів, великих і маленьких. Особливо ж багато горобців. Я вже давно збираюся туди на полювання.

– Так, мій дядько тигр живе у зоопарку, саме це я і хотів сказати, – промовив смугастий, – тільки мене весь час перебивають.

– Давайте підемо до зоопарку! – запропонував рудий кіт. – Подивимося на дядька тигра, а заразом я й пополюю!

Наступного дня з самого ранку вирушили коти в дорогу. Пробігли три дахи, обігнули два будинки і через дірку в паркані пробралися до зоопарку.

– Тепер ти йди перший, – сказав рудий кіт смугастому. – Сам шукай свого дядька, адже ти краще від нас знаєш, який він із себе.

– Звичайно! – відповів смугастий. – Він найбільший, найгарніший, найспритніший від усіх звірів! Ходімо!

І пішли коти шукати тигра. Попереду крокує тигрів племінник, за ним чорна кішка з кошеням, за нею сіра, за сірою біла, а рудий кіт раз у раз відстає від усіх – за горобцями ганяється.

– Стійте! Дивіться! – раптом закричало чорне кошеня. – Хто це там вилазить із води? О! Який товстий! А живіт мало по землі не волочиться! Це, напевно, і є твій дядько тигр?

– Ти що! Хіба не бачиш – у нього шкура гладенька, а ми, тигри, у смужку! Ходімо!

Йдуть коти далі. Раптом рудий кіт зупинився.

– Подивіться, – каже, – там за деревами он який звір видніється.

Подивилися коти – побачили чотири ноги, високі, тонкі, та хвіст із чорною китицею на кінці.

Подивилися вище – побачили шию, довгу-довжелезну.

Глянули ще вище – і там ще шия.

Задерли коти голови високо-високо і бачать – над верхівками дерев двоє ріжок стирчать!

– Оце ж вимахав! – каже рудий кіт. – Це, випадково, не твій родич тигр?

– Ще чого! – пирхнув смугастий. – У цього звіра навіть кігтів немає – якісь копита! Ходімо!

Йдуть коти по алеї, завернули праворуч, ліворуч – дивляться: прямо перед ними у клітці стоїть звір! Вуха сторчма, вуса настовбурчуються, і весь він суцільно смугастий.

– Ось він, мій дядько тигр! – закричав смугастий кіт. – Ви сідайте тут подалі й чекайте. Я з ним привітаюся, побалакаю, а потім, може, і вас познайомлю.

Сіли коти подалі й чекають. А смугастий прямісінько до клітки пішов. Йде, і щось йому лячно: адже такий величезний і грізний на вигляд виявився його дядько. Підійшов він ближче, ніг під собою від страху не відчуває. А той втупився у нього своїми жовтими очима.

– Здрастуйте, дядько тигре, – ледве вимовив кіт. – Я... – і більше нічого не може сказати з переляку.

А тигр як вдарить хвостом об землю, як відкриє рота – тільки блиснули величезні ікла, та раптом щось загуло, загриміло, наче покотилися по бруківці порожні діжки, наче грім загуркотів, наче...

Схопилися коти, кинулися бігти стрімголов – хто швидше. І біла кішка, і сіра, і чорна з чорним кошеням, і рудий кіт.

А попереду швидше від усіх мчав тигрів племінник. Зі страху він навіть не розчув, що сказав йому тигр.

А сказав він всього лише: "Прррррррр-ривіт!"

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тигрів племінник, Єва Василевська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тигрів племінник, Єва Василевська"