Читати книгу - "Корінці та вершки, Н. Забіла"
- Жанр: Дитячі книги
- Автор: Н. Забіла
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
От колись ведмідь угледів,Корінці та вершкияк у полі оре дід,і схотілося ведмедюпоживитися як слід.
До старого він підходить,каже: «Нумо вдвох робить,а усе, що в полі вродить,будем нарівно ділить.
А коли немає згоди –бережись, бо відплачу:
нароблю тобі я шкодий поле все потолочу!»Як тут станеш відмовляти?
Дуже лютий той ведмідь;може й плуга поламати,може й воликів побить.
Та дідусь був хитрий зродуі на вигадки мастак.
Він ведмедю каже: «Згода!
Ми ділитись будем так:
Хай мені – саме коріння,а тобі – самі вершки!»Ну, а сам узяв насіннята й посіяв буряки.
От і проріст зеленіє.
Дід і поле, й полива.
А ведмідь ніяк не вміє,знай лежить, відпочива.
Проминуло красне літо,підійшов роботі край.
Наступає час ділитивже достиглий урожай.
Дід повнісіньке підпіллябуряків понакладав.
А всю гичку та бадилляклишоногому віддав.
От лежить ведмідь сердитийта у лігві лапу ссе.
– Почекай, на друге літопоквитаюся за все!
Вже й весна ведмедя будить,от він знову пристає:
– Хай твої вершечки будуть,а коріння все моє!
Ну, а діду все єдино,він погоджується вмить:
недаремно ж він – людина,а ведмідь – таки ведмідь!
Посіяв дід пшеницю,посміхаючись під вус.
Знов ведмідь одно – ліниться,а працює сам дідусь.
Пролетіло красне літо,і жнивам приходить край.
Узялися знов ділитидід з ведмедем урожай.
В діда збіжжя у коморах –і на хліб, і на млинці.
А ведмідь, за договором,забирає корінці!
Як розсердивсь клишоногий,та й поплентався у ліс.
Йде по лісі без дорогий буркотить собі під ніс:
– От іще лиха година!
Я ж не знав заздалегідь,що людина – це людина,а ведмідь – таки ведмідь!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Корінці та вершки, Н. Забіла», після закриття браузера.