read-books.club » Дитячі книги » Про їжачка, Сергій Георгієв 📚 - Українською

Читати книгу - "Про їжачка, Сергій Георгієв"

106
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Про їжачка" автора Сергій Георгієв. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Про їжачка, Сергій Георгієв» була написана автором - Сергій Георгієв, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Дитячі книги".
Поділитися книгою "Про їжачка, Сергій Георгієв" в соціальних мережах: 

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати

Цілу зиму Їжачок дивився один довгий-довгий сон: ніби ліс замело снігом, завивають хуртовини і над його ніркою виріс величезний замет. А старі сосни в цьому сні жалібно скрипіли від морозу.

Потім Їжачок повернувся на другий бік, і йому відразу наснилося, як бризнуло яскраве сонце і згодом з'явилася перша проталина.

Лісова проталина швидко зазеленіла, і на ній розквітнув боязкий блакитно-білий пролісок...

Їжачок розплющив очі, обережно визирнув і побачив неподалік крихітну проталину з маленькою квіткою.

«Добрі сни завжди збуваються!» – сказав собі Їжачок.

Їжачок прокинувся від сильного запаху березових бруньок. Він вибрався з нірки, принюхався... Його чуйний ніс розрізнив ледь вловимий трав'яний аромат.

А на галявині весело стрибав Заєць.

– Ти чого це радієш? – запитав Зайця Їжачок.

– От вже і першими їжачками в лісі запахло, – радісно відповів Заєць. – Весна прийшла!

Біля старого пня крізь мох проклюнувся зелений паросток, тоненька билинка.

– Рости велика-превелика! – сказав Їжачок.

А коли він наступного дня знову пробігав повз старого пня, билинка була вже вище за Їжачка.

– Якщо справа так піде, ти виростеш до самого неба! – здогадався Їжачок.

Їжачок задер голову, подивився на билинку знизу вгору. Та раптом зрозумів, що небо починається зовсім поруч, якраз над верхівками найвищих билинок.

На листі подорожника Їжачок побачив крихітну, з голови до ніг вкриту колючками комашку.

– Привіт! – ввічливо привітався першим Їжачок. – Напевно, серед комашок і жуків ти – ніби маленький їжачок?

– Авжеж! – погодилася Комашка. – А ти, мабуть, серед своїх – велика колюча комашка, так?

З самого ранку Їжачок вирушив подорожувати світом. Вже через п'ятнадцять кроків він побачив зарості костяники.

На широкому зеленому листку лежали чотири великі прозорі краплі роси.

Їжачок підійшов до листочка і віддзеркалився у кожній з чотирьох крапель. Стало схоже, ніби на різьбленому листку зібралася щаслива їжача родина.

– Вітаю вас, маленькі мокрі їжачки! – радісно вигукнув мандрівник. – Оце початок! Скільки ж незвичайного і дивовижного у мене попереду!

Знайома Сорока розповіла Їжачку, що з великої висоти наша земля схожа на величезного згорнутого клубком їжака.

– Дерева стирчать, мов голки! – тріщала Сорока. – Мов голки, мов голки! Тільки все зелене...

– Зелений їжак... – усміхнувся Їжачок. – Зелені їжаки – вони найдобріші...

З-під похмурої хмари визирнуло сонце. Наступної миті різнобарвна блискуча веселка висвітлила півнеба.

– Ах! – вигукнув зачарований Їжачок.

Під великою сосною, ховаючись від дощу, стояв Ведмідь.

– Веселкою найкраще милуватися з малиннику, – поважно проказав Ведмідь. – Ти їси собі малину, прямо жменями – та одночасно на веселку дивишся! Або ще гарна веселка з медом...

– Придивись! – показав лапкою Їжачок. – Хіба ти не бачиш, що веселка найбільш схожа на ведмедя?! На величезного прозорого і різнобарвного ведмедя, що вигнув спину вище за хмари?!

– Авжеж! – почухав потилицю клишоногий. – І зовсім добре дивитися на веселку, коли поруч із тобою маленький розумний Їжачок!

Пройшов теплий літній дощ, і в низинці посеред галявини утворилася велика калюжа.

– Охо-хо, – журився Заєць. – Тепер мені доведеться оббігати це місце. Тільки б лапи не замочити!

– Нічого! – відповів Зайцю Їжачок. – Зате вночі в калюжі буде видно зірки, а вдень хмари!

На великий гриб видерлася Жаба. Умостилася на широкій червоній шапочці і ну кричати що було сили:

– Це мій гриб! Нікому не віддам! Нікуди звідси не піду!

– А так навіть зручно, – зауважив на це Їжачок. – Тепер у нашому лісі ніхто не заблукає! Чудова прикмета: величезний гриб, на якому сидить Жаба!

Жаба почула, образилася і пострибала геть.

– Теж непогано, – сказав Їжачок. – Чудова прикмета: здоровенний гриб з червоною шапочкою, на якому, як всі пам'ятають, колись сиділа Жаба!

Їжачок і Білочка готувалися до приходу зими. Вони збирали яблука, гриби і горіхи.

– Подивись, який чудовий березовий листок! – сказав раптом Білочці Їжачок.

– Хіба листя заготовляють про запас? – здивувалася Білочка.

– Це те, що буде снитися мені всю зиму, – сумно відповів Їжачок.

Повз Їжачка у повітрі плавно пропливла срібляста нитка павутиння. Їжачок бува вхопив павутинку за кінчик, але та затріпотіла і вирвалася на волю.

Різкий порив вітру підхопив павутинку і став піднімати все вище і вище. Згодом павутинка злетіла над верхівками сосен і розчинилася в небі.

Синє небо одразу ж зробилося холодним і прозорим.

– Хіба ж спіймаєш її, осінь, – зітхнув Їжачок. – Та хоч і спіймаєш – та не втримаєш...

Випав перший пухнастий сніг. Зовсім неподалік від своєї нори Їжачок знайшов на снігу великі ведмежі сліди.

– Ну от, здається, всі справи перероблено, – сказав собі Їжачок і акуратно зробив поруч з ведмежим відбиток своєї маленької пазуристої лапки. – Нехай усі знають, що ми з Ведмедем спати пішли, до весни!

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Про їжачка, Сергій Георгієв», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Про їжачка, Сергій Георгієв"