read-books.club » Дитячі книги » Люстерко, Григор Вітез 📚 - Українською

Читати книгу - "Люстерко, Григор Вітез"

87
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Люстерко" автора Григор Вітез. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Люстерко, Григор Вітез» була написана автором - Григор Вітез, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Дитячі книги".
Поділитися книгою "Люстерко, Григор Вітез" в соціальних мережах: 

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати

На лісовій галявині у траві лежало люстерко. Хто його загубив - невідомо. Може пастушка йшла тут зі своїм стадом або молодий мисливець відпочивав на траві. А може діти приходили сюди. Хто знає? Люстерко лежало у траві, і в нього заглядали лише небо, сонце, гілки дерев, хмари та птахи, що пролітали в небі...

Якось на галявину прибіг заєць. Бачить - лежить люстерко у траві.

Подивився у нього й побачив свої вуха, свої вуса, свої очі.

Ох, адже це мій портрет! Тільки от ніяк не пригадаю, коли ж це я його загубив?

У цей час з дерева зістрибнула білка. Стриб-стриб-стриб - та й питає зайця:

- Що це в тебе?

- Я знайшов свій портрет. Тільки ніяк не пригадаю, коли я його загубив.

- Дай-но подивитися!

Білка подивилася в люстерко і побачила там своє зображення.

- І як тобі, зайцю, не соромно? Ти хіба не бачиш, що це мій портрет? На, подивись краще!

Заєць знову подивився в люстерко і знову побачив там свої вуха, свої вуса, свої очі.

- Білко, чи ти сповна розуму? Хіба ти не бачиш на цьому портреті мої великі вуха?

Поки білка та заєць сперечалися, на галявину прилетіла сойка:

- Про що це ви тут сперечаєтесь?

- Я знайшов свій портрет, - відповів заєць, - а білка каже, що це її портрет. У неї, мабуть, щось з очима сталося.

- З очима в мене все гаразд. А от у зайця, мабуть, із головою щось не те, якщо він каже, що це його портрет! Адже це мій портрет! На, подивися сама, сойко!

Сойка подивилася у люстерко і побачила там себе.

- Ех, ех, то ви обидва не сповна розуму! Це ж мій портрет! Хіба ви не бачите мій дзьоб? Адже у вас ні в кого немає дзьоба!

У самий розпал суперечки на галявині з'явився ведмідь.

- Що сталося? Чому стільки галасу?

- Я перший прийшов на галявину і знайшов свій портрет, - почав заєць. - Потім прискакала білка і сказала, що це її портрет. А потім прилетіла сойка і вирішила, що це її портрет.

- Неправда, - сказала білка. - Подивися, ведмедю, та переконаєшся, що це мій портрет.

- Нічого подібного! - розсердилася сойка. - Тут добре видно мій дзьоб. А хіба у зайця й білки є дзьоб?

Ведмідь подивився в люстерко і засміявся так голосно, що весь ліс затрусився.

- Ох, які ж ви дурні! Ха-ха-ха! Нащо ви сваритеся? Адже це мій портрет!

Ні заєць, ні білка, ні сойка не посміли сперечатися з ведмедем.

А ведмідь узяв люстерко і зашкутильгав по лісі, прямуючи до свого барлогу.

В барлозі на нього чекали ведмедиця і двоє маленьких ведмежат.

- Подивіться! - ще з порогу крикнув ведмідь. - Я приніс свій портрет. А заєць, білка та сойка вирішили чомусь, що це їхній портрет!

- Ось подивіться!

Подивилася ведмедиця й одразу ж сказала:

- Звичайно, тут ведмежа голова. Як це вони, дурні, могли помилитися?

Подивилися і ведмежата, кожне по черзі, і сказали:

- Це ти, тато, коли був іще маленьким, як ми, але, звичайно, не заєць, не білка, і тим більше не сойка.

- Так, так, синочки! Ви ще маленькі, і всі вам здаються маленькими.

І ведмідь повісив люстерко на стіну.

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Люстерко, Григор Вітез», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Люстерко, Григор Вітез"