read-books.club » Бойовики » Дух джунглів, Алла Сєрова 📚 - Українською

Читати книгу - "Дух джунглів, Алла Сєрова"

130
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Дух джунглів" автора Алла Сєрова. Жанр книги: Бойовики. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Дух джунглів, Алла Сєрова» була написана автором - Алла Сєрова, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Бойовики".
Поділитися книгою "Дух джунглів, Алла Сєрова" в соціальних мережах: 

Джунглі — містичний топос, у якому досі відлунюють первісні струни існування; простір, у якому знаходить вияв тваринне начало людини, її інстинкти, які не мають — і не хочуть мати — нічого спільного зі штучним «цивілізованим» світом, побудованим на засадах короткозорої раціональності. Утвердження волі до життя за будь-яку ціну — ось хижацька філософія, що лежить у підвалинах Усесвіту. Чи можливо в такій системі координат зберегти людське обличчя? Саме цим питанням повсякчас переймається головна героїня містико-пригодницького роману Ванди Сокольної — тип «шляхетної стерви», жінки, яка наважується не лише мислити самостійно, але й жити без сторонньої допомоги.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 90
Перейти на сторінку:

Ванда Сокольна

Дух джунглів

1

Ви знаєте, як буває, коли падає літак? Звичайно ж, про що я питаю! Ті, хто знають, уже не скажуть. Отак це буває: ви підіймаєтесь трапом до салону, думаючи про стрілку на колготках, яка псує мелодію вашої досконалості, а отой кремезний блондин теж летить разом із вами, тож стрілка недоречна, як тарган у слоїку з варенням. Літак швидко біжить злітною смугою, вас утискає у крісло, закладає вуха, а руда нахабна стюардеса нахиляється до блондина, щоб допомогти йому з паском безпеки, — о ні, крихітко, це моя здобич!.. Та земля вже десь унизу, а хмари ще вгорі; і хочеться встругнути щось неадекватне, бо літати я не люблю, а тут довелося підкоритися наказові начальства, — тож хай хоч авіакомпанія мене потім згадує з жахом, коли вже мені так погано. Літак невеличкий, лише шість місць. І всі тут, схоже, такі важливі особи, що блювати хочеться… Власне, мова про інше. Більша частина людства знає, як літають літаки, а я ж хотіла розповісти, як вони падають. Хоча надто вже великого досвіду я в цьому не маю: можливо, кожен літак падає по-своєму, хтозна. Але той літак, яким летіла я, впав просто-таки безсоромно. Ото щойно я зустрілася поглядом із тим гарним синьооким блондином, тільки-но він усміхнувся мені — трохи невпевнено, але ж це чудово, я не терплю занадто самовпевнених чоловіків… Здається, я знову відхилилась від теми? Так от, тільки-но все це сталось — а десь унизу коливається зелене море джунглів, хоча мене в ту хвилину пейзаж не цікавив (і цілком даремно, до речі), — тільки-но я почала піднімати краєчок спідниці — ну, звичайний трюк, хлопець був того вартий, — аж тут заглух двигун. Ви можете собі уявити таке свинство? Заглух двигун!

Якщо ви думаєте, що стало страшно, ви помиляєтесь. Стало дуже страшно. У салоні нас було шестеро, ми перезирнулись між собою, і невисока худа брюнетка — чи то китаянка, чи японка, дідько їх розбере, — зі знанням справи заверещала. Мабуть, у кожній катастрофі є хтось, хто її озвучує, от і в нашому невеличкому товаристві трапилась така собі Міс Єрихонська Труба. Немає сенсу верещати, це вже не допоможе. І коли старигань, що сидів поруч істерички, затопив їй міцного ляпаса, в мене аж на душі полегшало. Добряча подача, діду, може, це була твоя давня мрія? Що ж, саме час мріям здійснитись. Наприклад, я зараз мрію стати птахом.

Тим часом літак добряче струснуло, і він почав швидко знижуватись. Бліда перелякана стюардеса радить нам покласти валізи під крісла, та це навряд чи зарадить лиху. Але ми слухаємося — що нам іще лишається?.. Блондин допомагає мені запхати мою сумку під сидіння, бо руки в мене чомусь затерпнули. Може, моє тіло таки боїться смерті?

— Усе буде гаразд, ось побачите! — стюардеса мужньо гамує дрижаки. — Пілот зробить усе можливе, аби посадити літак.

Ми приречено мовчимо. Можливо, якби нас було більше, знайшовся б хтось, кого не вгамував би жоден ляпас, а так ми падаємо в повному мовчанні. Як по-дурному! Про що я думала дві години тому? Про стрілку на колготках? Чому я не бачила, яке красиве небо, коли дивитись на нього з землі? Чому я не… Я багато чого не зробила, відкладаючи на потім. А тепер ніякого «потім» у мене вже немає. Є тільки «тепер» і «колись». Та оте «колись» таке далеке, наче й не зі мною було, а от зараз… Зараз я сиджу в літаку, що летить униз.

— Якщо не вибухне паливо, в нас є шанс, — блондин намагається опанувати себе. — От побачите, все буде гаразд.

Я мовчки киваю головою. Він просто не знає, що каже. Ми падаємо просто в джунглі. І якщо навіть ми не загинемо відразу, то потім пошкодуємо про це. Джунглі вб'ють нас, одного за одним. Нічого вже не буде гаразд.

— Будь ласка, зніміть годинники й усі прикраси, — голос стюардеси зрадливо тремтить. — Пригніться, зараз ми спробуємо сісти.

Я знімаю сережки й годинника. Так, я знаю: іноді удар буває настільки сильним, що потім прикраси доводиться виколупувати з тіла. Але це якщо ми лишимося живі. А якщо ні, то диким звірам байдуже, їсти нас із прикрасами чи без них. Неїстівне вони виплюнуть, або ж їхні організми виведуть зайве природним шляхом.

Удар здався мені не таким уже й страшним, та за хвилину я збагнула, що все ще попереду. За ілюмінаторами майнули гілки і стовбури, почувся скрегіт. І за хвилину — ще один удар. Хоч я й підібгала ноги, та мені здалося, що моє тіло розірвалося навпіл. А потім щось вибухнуло — чомусь позаду літака. А може, то в моїй голові?.. Та подумати про це вже не було сил.

Я й гадки не мала, що вмію непритомніти, і досі не знаю, скільки часу була зімліла. Я просто розплющила очі і спробувала відчути себе. Начебто нічого не болить. Маю на увазі, нічого такого, що могло б свідчити про внутрішню кровотечу або переломи, а так, звичайно, все тіло дає про себе знати. Отже, руки-ноги цілі, голова теж. Решта або прийде до норми, або ні. Цікаво, нас почнуть їсти негайно чи трохи згодом?..

Я обережно озираюсь навколо. Блондин лежить на підлозі, долілиць. Не пристебнув паска, чи що? Ні, пристебнув, тільки пасок розірвався — надто сильний був удар.

Старий відкинувся в кріслі, з кутика його рота тече кров. Або йому кінець, або він просто прикусив язика. А от його супутниця жива-живісінька, хоча й непритомна: я бачу, як вона дихає, — надто тісна на ній сукенка.

Дебелий лисуватий тип і літня леді в костюмі від Гальяно теж наче не скидаються на небіжчиків. Що ж, схоже, місцева фауна закусить нами найближчим часом. Гадаю, в них станеться масове отруєння і вони виздихають до ноги — нас важко назвати екологічно чистим продуктом.

Стюардеса лежить біля входу в салон. От їй, бідоласі, вже ніхто не допоможе. Падаючи, вона, либонь, ударилася головою об хромований ріг буфета, чи як це тут називається. Її голова просто плаває в крові, а зелені очі порожні й мертві. Бідна дівчинка, вона так намагалась потішити нас! Яка жахлива несправедливість! Краще б ота істеричка померла, а ця мила

1 2 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дух джунглів, Алла Сєрова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дух джунглів, Алла Сєрова"