Читати книгу - "Годинник часу, Народні"
- Жанр: Дитячі книги
- Автор: Народні
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Жив собі звичайнісінький хлопець на ім’я Артем.
Йому було небагато, але й не мало — 10 років. Був він дуже розумним. Найулюбленішим предметом у нього була «Історія».
Одного разу Артем зайшов до магазину годинників. Хлопчик звернувся до продавця:
— Доброго дня. А ви не підкажете, який у вас найкращий годинник?
— Годинник часу, — відповів той.
— А скільки він коштує?— запитав хлопець.
— Він безкоштовний. Його можна отримати, якщо любиш мандрувати в минулому. Ну то що, береш його? — поцікавився продавець.
Артем трохи подумав, але так важко було втриматися від спокуси — пригоди. Він завмер біля продавця, який почав крутити стрілку на 400 років назад.
Пролунало чарівне слово:
«Вогнестрілоблискавка», — і хлопець зник, навіть не помітивши, як відбулося перенесення...
Пожовклі трави наповнювали повітря дивним ароматом. Розігріта пара, піднімаючись до неба, утворювала невидимі хвилі чарівного океану. Та раптом Артем побачив чоловіка у козацькому жупані, який уважно розглядав його. Він підійшов до незнайомця, привітався.
— Добридень, добродію. Мене звати Артем. А ви хто такий будете?
— Добридень, юначе. Бачу, українського ти роду та і козаком виглядаєш міцним. Мене кличуть Богданом, а величають Хмельницьким, — відповів чоловік.
— Богдан Хмельницький? — аж присів від здивування Артем. — Той видатний гетьман?
— Той чи не той — не знаю, а що гетьман — то правда.
— А можна мені козаком стати? — невпевнено запитав хлопець.
— А чому б і ні. Ходімо зі мною, навчимо тебе з побратимами козацької науки.
За дві години мандрівки вони опи-нилися у справжньому козацькому курені. Богдан Хмельницький познайомив хлопця з козаками. Проте наука мала розпочатися зранку.
Артем сподобався гетьманові, тож і вирішив той зробити з хлопця січового лучника, тим паче, що свого вони втратили в останньому бою з ворогами...
Щойно заспівали треті півні, як Артема розбудили козаки:
— Пішли, брате, козацької науки вчитися.
Першим завданням було з 50 метрів влучити стрілою у метрову мішень, другим — у 50-сантиметрову. Третім випробуванням став постріл з такої ж відстані у мішень меншу за попередню ще на десять сантиметрів, а четвертим — у 30-сантиметрову. Наступним завданням був біг із перешкодами з прицільними пострілами у мішень розміром лише 20 сантиметрів.
Нарешті хлопець відбув усі тренування та випробування. Настав час йти на війну. Була дуже важка та кровопролитна битва з ворогами, проте наша армія перемогла.
Утомлений Артем сидів і відпочивав біля пагорбу. До нього підійшов гетьман і промовив:
— Славний ти воїн, синку, тож за свою сміливість і відвагу проси все, що побажаєш.
Артем трохи зніяковів, а потім відповів:
— Я дуже хочу побувати вдома.
— Знаю, хлопче, знаю, — відповів Богдан Хмельницький і хитрувато усміхнувся.
— Є в мене те, що тобі потрібно.
Він дістав з кишені невеликий годинник, схожий на той, що був у крамниці, і промовив: «Вогнестрілоблискавка».
Артемко вмить опинився у своєму часі, в тому ж таки магазині. Продавець привітав хлопчика з поверненням і подарував йому годинника. Артемко щасливий побіг додому.
Роман Гридковець, 11 років
Малюнки Юлії Тверітіної
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Годинник часу, Народні», після закриття браузера.