read-books.club » Дитячі книги » Капці для бабусі, Народні 📚 - Українською

Читати книгу - "Капці для бабусі, Народні"

147
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Капці для бабусі" автора Народні. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Капці для бабусі, Народні» була написана автором - Народні, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Дитячі книги".
Поділитися книгою "Капці для бабусі, Народні" в соціальних мережах: 

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати

У старої ґави Каркухи часто боліли лапи. І надумала її онука ґавенятко Вуглинка для бабусі приємність зробити – пошити теплі-теплі капці із зеленого моху. Можливо, тоді у бабуні лапи перестануть боліти, будуть у теплі. Отож почала Вуглинка мох у гніздо носити. Ґава Чорнокрила навіть похвалила доню:

– Господиня ти моя!

– Це я, мамо, хочу для бабуні капці м’які пошити,– призналася Вуглинка якось вранці. – У неї ж лапки болять…

– Молодчина! – обняла крилом доню ґава. – Я впевнена, що твої капці обов’язково допоможуть.

Так-то воно так, але не думайте, що то проста справа – шити з моху капці. Висушила Вуглинка мох, та так славно, що він залишився зеленим, назбирала найгостріших голочок із сосни. А для ниток – сухих торішніх билинок. Сіло ґавеня на пеньку, розіклало весь придбаний матеріал і почало кумекати. З чого ж почати. Взяло один шматок моху. Другий… Аж сопе від завзяття.

– А що це у нас за кравець об’явився? – почуло біля себе знайомий голос.

– Ой! – від несподіванки ґавеня голочку зламало.

– Ти ба! Що це ти, їжаче, майстра лякаєш? – невідомо звідки з’явився зайчик Сіра Шубка. Озирнувся довкола сторожко і продовжив: – Зламав, то тепер ось віддавай свою голку!

– Мені не шкода,– відповів на те їжачок Голочка. – Проте мої голки приросли до тіла. Я он краще соснову підберу.

– Не треба,– зупинило їжака ґавенятко. – У мене вдосталь є, допоможіть краще викроїти капці.

– Капці?! – здивувався їжачок. – Ти що, мерзнеш?

– Та не я. То у бабусі весь час лапи болять…

– Скре-ке-ке! – почули звірята лемент. Так і є – всюдисуща сорока і сюди носа встромила. – Та в нашому лісовому магазині отих капців хоч греблю гати. Чи, може, грошей не маєш? – сорока примружила одне око. – То я принесу.

– Спасибі,– чемно подякувало ґавеня,– ті капці мені не підходять…

– А це чому? – страшенно здивувалась сорока. – Цілком пристойне взуття.

– Ех ти! Не розумієш,– докірливо опустив одне вухо зайчик Сіра Шубка. – Лапки у Каркухи перестануть боліти від радості!

– Від радості? – скреготнула сорока і від здивування ледве з гілки не впала.

– Еге ж, від радості,– кивнув головою їжачок. – Що там куповані капці! А ці хай і не такі гарні на вигляд, а зроблені своїми лапками. Втямила? Давай-но, Вуглинко, допоможемо тобі…

За хвилину на пеньку з’явилися два листки лопухів, і Голочка взявся кроїти капці. Зайчик Сіра Шубка теж так падкував біля роботи, що й про страх забув. А сорока сиділа на гілці й очима-намистинками блимала на майстрів. Сіра Шубка побіг додому, приніс м’якого-м’якого пуху, знялася з гілки і сорока. Через якусь мить поклала на пеньок дві намистинки, схожі на прозорі краплини води.

– Ось, візьми… Це мої найбільші коштовності…

Капці вийшли теплі, м’які і дуже гарні. Друзі деякий час помилувалися ними, і їжачок Голочка сказав:

– Бери їх та неси бабуні…

– Спасибі вам усім,– вдячно схилило голову ґавеня. – Без вашої допомоги вони не були б такі…

– Вигадаєш таке… – буркнув їжачок. – Хай носить бабуня на здоров’я.

Стара Каркуха від радості аж очі заплющила, коли побачила нові капці, ніжно-зелені, оздоблені намистинками.

– Це мені?

– Еге ж! – розсміялася Вуглинка. – Мені ще їжачок допоміг, і зайчик, і сорока.

– Спасибі, внучко. Тепер мені лапи перестануть боліти…

– Звичайно, перестануть,– впевнено сказала Вуглинка. – А зносите капці, я пошию вам нові.


Марія Пономаренко


Художник Юлія Муравйова

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Капці для бабусі, Народні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Капці для бабусі, Народні"