Читати книгу - "Орел та кріт, Народні"

Навесні орел налаштувався мостити гніздо.Довго шукав годяще дерево і нарешті вибравдуб — старий-престарий, грубезний та високий.Аж тут з-під землі виліз кріт і побачив,що орел будує гніздо на дубі. Знав кріт, щокоріння дуба вже трухляве, і скоро деревовпаде на землю. Шкода йому стало, що орелмарно працює, тож він підвів голову і сказав:

— Не мости на цьому дубі гніздо, бо унього коріння гниле. Перша буря його повалить, і тизанапастиш своїх дітей.

Орел розгнівався і згорда відповів:

— Твоє діло в землі порпатися, а не учити того,хто знає більше, ніж ти.

Кріт на те йому відказав:

— Хоч ти, орле, і багато знаєш, та знати гетьусе ніхто не може. Не хочеш послухатимоєї ради — і не треба, проте потімпошкодуєш.

Орел сердито заклекотів:

— Ще мені бракувало слухати поради такого сліпця, як ти!

Кріт мовчки поліз під землю.

Минув час. Вилупились орлята. Орел з орлихою не могли натішитисясвоїми дітками. І от одного дня знялася велика буря. Ліс зашумів,застогнав. Старий дуб, де було орлине гніздо, рипів-рипів і не витримав,упав на землю. Добре, що хоч на той час орленята вже літати навчилися,а то б розбилися. Та однаково орел з орлихою перелякалися за своїхдіток, та й гніздо втратили. А орлята ще ж малі, їм треба домівки. А детепер гнізда взяти? Тоді орел згадав про крота:

— Ех, дарма я не послухав крота! Не трапилось би такого нещастя.Недарма кажуть мудреці: не питайрозумного, а питай бувалого.

намалювала Мар'яна Фляк