Читати книгу - "Сонячно вітає Львів вересневих школярів, Народні"

Прощавай, зелений луже....

Тепле літо,гори, доли
Я- Левко іду до школи!
До побачення: А – у-у-у!
Завтра в перший клас іду!

Прощавай зелений луже,
мій веселий, літній друже.
Дзвоники,шавлію,м»ято-
затишно із вами спати...

І ти, коник-стрибунець,
сюркотливий цвіркунець,
На СіДі твої пісні,
слухатиму у вихідні.

Гомінкий мій друже, джмелю,
доглядай свою оселю-
глянь-но ,твої милі діти
знов лоскочуть в лузі квіти...

Люба тіточко бджола,
меду бочку принесла?
Ще й вощину запашну?
Всіх я рідних пригощу.

Прощавай зелений луже......!!!


Розмовляли друзі жваво...

Посеред квітучих трав
Олень Левця зустрічав:
-Чув я друже,що вже ти,
в перший клас зібравсь іти?

В школу піду я до Львова,
таїну пізнати слова.
У правничій школі я-
здобуватиму знання.

А ведмедик й вовчик-братик,
почали Левка питати:
Що вивчати будеш там
чи розповіси ти нам?

Грамоту буду вивчати:
це ж писати і читати,
і закони лісові
пізнаватиму усі.

Як права свої не знати,
хто нас буде захищати?
Ліс і землю берегти,
зможем разом , я і ти!

Розмовляли друзі жваво
зацікавило всіх право.
Гомонять у лісі звірі:
-левові потрібно вірить.

А пискливе лисенятко
хвалить браве левенятко,
ще й сіреньке зайченятко
подає пухнасту лапку.

Птахи, звірі, комашня
проводжає левеня:
-Хай щастить тобі у школі,
друзів нових ,теж доволі!

Та хоч плакать - не розумно,
а прощатись, таки, сумно.
І маленький рудий лев,
в тінях зник поміж дерев.


Шкільний наплечник

З мрії сплетений цей ранок,
На Високий повів Замок .
Зачекалась Лева ненька,
ніжно тулить до серденька.

-Підійди до мене синку,
поміняю сорочинку,
виперу штанці брудні,
закінчились літні дні….

День серпневий і прекрасний,
світить в небі сонце ясне,
в’ється стежка рушничком,
йде матуся із Левком.

Підійшли до магазину:
– ”Все для школи”, бачиш, сину?
А наплечник у вітрині,
вже моргає йому синій.

Балакучий продавець,
Товстопузий горобець,
Окуляри поправляє,
І цвірінькає, й питає:

– Ти напевно, перший раз,
йдеш до школи в перший клас?
так, Левчик гривою кивнув,
навіть хвостиком махнув.

В мене теж онуки-діти
підуть завтра в світ освіти,
кошичок бери у руки,
вибирай все для науки.

Левенятко щурить вуха,
продавця уважно слуха.
починає вибирати
І до кошичка складати.

– Зошити в лінійку –
літери писать.
Зошити в клітинку –
Цифри рахувать.

Веселкові олівці
Прошу дати, ось оці!
І біленький цей пенал,
щоб складати інвентар.

Вибирає левенятко,
ножиці, папір і папку,
фарби, пензлі, пластилін
і такий щасливий він.

Шкільні речі поскладав
Кошик вище нього став:
Розглядає пильно все,
Як додому занесе?

Мама каже левенятку:
зараз наш приїде татко.
Склали в авто всі пакунки,
першокласника дарунки.

Руську вулицю минають ,
на Підвальну повертають.
І по Замковім шосе
в рідний дім татусь везе.

В Замку тихе надвечір’я,
огорнуло все подвір’я,
а з обновами шкільними,
мрійно спить Левко між ними....


Перше вересня у сина...

Вже школярик зрання-зранку,
Одягає вишиванку –
І гукає левеня:
– Йду до школи нині я!!!

З ним іде уся родина –
перше вересня у сина!
Подає дідусь букварик:
– Успіхів тобі, школяре!

З усіх вулиць, мов струмочки,
плинуть в школу сини й дочки.
Сонячно вітає Львів,
вересневих школярів!