Читати книгу - "Як їжак і заєць бігали наввипередки, Народні"

Одного разу вийшов їжак з свої нори подивитися на божий світ. Було то так під осінній час, у неділю. І що він собі погадав: «Піду я у поле роздивитися, як виглядає гречка і пшениця!» І пішов. Задумав собі: «Аби коротшою дорогою іти, то піду навправець». Але поза корчем здибав його заєць, що обзирав капусту, чи велика виросла. «Ого-го! — каже їжак.— Скоре сотворіния тут!» — «А ти,— каже заєць,— такий твій рід віддавна, і ти такий! Загинеш з твоїм ходом і з твоїми кривулями, з твоїми кривими ногами!» Але їжака найдужче то узлостило, що він каже, що криві ноги. «Ти,— каже,— мене береш на сміх? Адже як ти такий великий пан, то заложімся, хто кого переможе у бігу». І заклалися у п'ять дукатів... І каже заєць: «Ану, біжім».— «Ні,— каже,— іще ні. Я піду ще додому і скажу жінці, аби знала, де я пішов». А заєць був тому рад, бо був голоден, і думає собі: «І це мені добре буде, бо попоїм капусти, то зможу ліпше бігати».

Приходить їжак до свої нори і каже жінці: «Знаєш, жінко, маю клопіт».— «Який?» Каже: «Заложив-сми ся з зайцем, хто кого переможе у бігу». Та й геть уже розказує за той заклад. «А ти мой здурів, чи що? Що ти ся кладеш до зайця у бігу?» — «Мовчи, жінко,— каже їжак,— якось то буде. Ми мусимо виграти тих п'ять дукатів... Збирайся, жінко, і ходи зо мною разом». Ідуть вони разом, а по дорозі їжак учить жінку, що має робити. Каже: «Ми зараз там приходимо на ниву, і я тебе поставлю у сім кінці, у борозні, і ти маєш на сім місці стояти. Наколи прибіжить д'тобі, так ти маєш казати: «Я вже тут!» А прийде він у тот другий кінець д'мені, то я так само скажу: «Я вже тут!»

Приходить він д'зайцеві і каже: «Ну, я,— каже,— уже готовий». Поставали вони у кінець ниви, і заєць каже: «Маємо бігти на команду; на команду раз, два, три маємо ураз зачинати бігти».— «Добре». І станув заєць у одну борозну, а їжак у другу; і на команду раз, два, три рушили до бігу. Заєць біжить, що сили має, у другий кінець ниви, а їжак зостався на місці. Прибігає заєць у кінець ниви, а там каже їжачиха: «Я уже тут!»

«Агі,— каже заєць,— та аби таке помело, аби мене перебігало?! Ану, пробуймо ще раз!» Заєць скочив знов до бігу. Прибігає у кінець ниви, а їжак ся підоймив догори і каже: «Гов-гов! Я уже тут давно чекаю!» — «Агі! Ану, біжім ще раз!» Прибігає у другий кінець, а то знов є там їжак [а то була їжачиха].

Так бігав він дев'ятьдесять і дев'ять рази, а за сотним разом як попробував бігти, кілько сили мав, як ся помоцував, та й насеред ниви — трісь!

Отак ся скінчила справа їжака з зайцем.