read-books.club » Класика » Байки, Олена Пчілка 📚 - Українською

Читати книгу - "Байки, Олена Пчілка"

102
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Байки" автора Олена Пчілка. Жанр книги: Класика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Байки, Олена Пчілка» була написана автором - Олена Пчілка, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Класика".
Поділитися книгою "Байки, Олена Пчілка" в соціальних мережах: 

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 4 5
Перейти на сторінку:

 

Олена Пчілка

 

 

БАЙКИ

 

КОТОВА НАУКА

 

 

Котик Мурко находився,

Десь там лазив, наморився -

Скочив на диван.

Ох, та й пишно ж як розлягся!

Як розкішненько простягся,

Мов великий пан!

Зирк малий Петрусь на нього,

На пустунчика отого,

І сказав йому:

- Ах ти ж, Мурку, ах, ледащо.

Чи тобі робить нема що

У дворі всьому?

А глядіть в коморі, в хижі

Та ловить шкідливі миші,

Стерегти добра?

Розпустився, розманіживсь,

Тільки спав би все та ніживсь!

Глянь, яка пора! -

Так Петрусик лихословив.

Мурко вислухав і мовив:

- Правда, далебі!

Вже ж, недобре лінуватись,

До роботи не прийматись -

Це скажу й тобі:

Он книжки твої ще в схові,

І завданки не готові,

Що на завтра вчить.

Поки ходиш, гави ловиш,

Та мені докори мовиш,

Міг би все зробить:

Міг би вивчить байку «Хмару»

Чи зробить задачок з пару,

А хоч би і п’ять.

І що треба написати,

Все гарненько посправляти -

Не байдикувать!

 

Часто так і в нас буває:

Хтось там судить, дорікає,

Іншого займа;

А на себе озирнутись

Та швиденько схаменутись,-

То цього нема!..

 

ПОЕТ

 

 

Наш Бобко сидить поважно,

Думоньку гадає;

Аж на нього люта квочка

Раптом нападає:

- А ледащо! Ти чого тут

В миску заглядаєш?

То ж моїм курчаткам каша -

Ти цього не знаєш?

Розпустив свої тут вуха,

Аж дивитись бридко!

Не лякай діток маленьких,

Забирайся швидко!

- Одчепися, навіжена! -

Цуцик одмовляє,-

Я собі складаю вірші,

А вона зіпає!

Ти того, дурна, не знаєш:

Вірші як складати,

То поетові не можна

Думки розбивати.

Угамуйся, осоружна!

Цитьте й ви, писклята,

Бо якраз у мене гарна

Баєчка почата!

Оступилась квочка набік,

Зрозуміла діло,

Оступились і курчатка,

Дивлячись несміло.

Прочитавши цю розмову,

Може, інший погадав:

«Як це може буть, щоб цуцик

Вірші-баєчки складав?»

Отже - склав: списав гарненько,

Мало й помилок зробив,

Лиш велику чорну капку

На папері посадив.

Та дарма! Бо це ж буває

І не з цуциком самим.

Отже ви з нього не смійтесь,

Не пишайтесь перед ним.

Байка ж ось: як ваша ласка,

Можна зараз прочитать

І дізнатися, що може

Мудрий цуцик вам сказать.

 

БАЄЧКА ПРО ЦУЦИКА І ПРО ЙОГО ПАНІ

 

 

Був собі гарненький цуцик -

Чорний ніс, а білі п’яти:

Ціла пазушка біленька

І панчішки білі знати;

На чолі мав проділь білий -

Отакий то був джигунчик.

З нього й сторож був добрячий -

Цілий день дзвенів дзявкунчик!

 

Господиня двору, пані,

За все те його любила,

Всім сусідам на всі боки

Свого цуцика хвалила:

- Ох, і песик же у мене!

Подивіться, що за врода:

Хутро чорне, п’яти білі,

Прехорошая порода!

А розумний, а слухняний!

Подає уже й хустинку,

Як чужий хто в двір увійде,

Він почує в ту ж хвилинку!

 

Так-то пані вихваляла...

Але потім незабаром

Наказала так служниці

Перед ранішнім базаром:

Слухай! Ти Бобка сьогодні

Забери з двора з собою.

Став він голосно так гавкать,

Що нема за ним спокою!

Та й негарний став - перістий:

Білі п’яти не до речі.

Особливо проділь довгий

І такі широкі плечі!

Цур йому! Віддай комусь там,

Коли він отак змінився.-

Тут, почувши тую мову,

Песик дуже розгнівився:

- Вибачайте, можна пані! -

Він гукнув.- Я не змінився,

А, мабуть, вам надокучив,

То й негарний вже зробився!

 

Це ж вам цуцикова байка.

Може, й правда в ній знайдеться;

Може, так воно між людьми

Часто-густенько ведеться,

Що буває хтось «чудовий»,

«Премиленький»! Але згодом

Наче іншим він здається -

Не таким уже «клейнодом»!.. 1

Хто тут винний з двох буває -

Дуже трудно розібрати;

Та, судивши, не завадить

Байку Песика згадати!..

 

МИКОЛА Й ЛИСКА

 

 

У нас Микола є, хлопчина,

Отам в селі його хатина.

Була собі в його й собачка,

Тихенька Лиска неборачка.

Така-то вже вдалась плохенька,

Лагідна та смирненька.

Микола вдачу тую знав

І Лиску часто дратував.

Бо все вона терпіла

(Терпіти, бач, уміла!),

Микола вломить калача

Або смачного плескача

І маслом ще його помаже

Та Лисці здалека й покаже:

- Цю-цю! Цю-цю!.. Ось на тобі!

Бери, бери... бери собі! -

Голодна Лиска прибіжить,

Вертить хвостом та аж тремтить,

Шматочка ласого бажає!

Та хлопець руку одвертає.

А потім знов за штуку цю:

- Цю-цю! Цю-цю!

Ось на, ось на!.. Бери, бери! -

І знов спинатись догори

Почне голодная собачка,

Сердешна Лиска неборачка.

І знов шматочка не здобуде,

Лише свій голод більш розбуде.

А хлопець дивиться, сміється,

Як Лиска біля його в’ється.

Так потішався наш хлопчина,

Та сталась і йому причина!

Одного разу так намучив

Біднячку Лиску, так докучив

Отим дражнінням, що вона

(Якою силою, бог зна!)

Як кинеться вже на Миколу,

Звалила з ніг його додолу,

Штанці новенькії порвала,

До крові литку покусала

І той шматочок

1 2 3 4 5
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Байки, Олена Пчілка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Байки, Олена Пчілка"