Читати книгу - "Пограбування банку, Володимир Наумович Міхановський"
- Жанр: Фантастика
- Автор: Володимир Наумович Міхановський
Оранжева планета… Все тут вражає своєю незвичайністю. Гори й улоговини пересуваються. Високі скелі зростаються за кілька хвилин. Все прогинається, змінює свою форму, потім знову випрямляється… Великі дива уздріли земляни на цій далекій планеті!
Про захоплюючі пригоди космонавтів майбутнього, про дивовижні відкриття, винаходи, боротьбу думок і боротьбу світів – приреченого на загибель капіталістичного і нового, який утверджується, соціалістичного – розповідається в цих оповіданнях.
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Пограбування банку
Дурниці ти варнякаєш, Грандо. Дурниці! Як це не почути, коли тут он скільки навергано.
– Але…
– Просто вночі ти залишав свій пост, ось і все.
– Де ж я міг бути?
– Не знаю! Може, знову бігав лічити листя на деревах міського парку чи кількість шпиць у колесах велосипедів, що проїздять повз тебе.
– Клянуся Головною Машиною, містере Мельдерлінг! Я нікуди не відходив ані на хвилину. Цілу ніч чатував.
– Чатував і не почув, як автогеном розрізають сейф?!
– Автоген був безшумний, пане…
– Безшумний! А двері в банк зламали теж безшумно?
Грандо винувато мовчав, похнюпивши голову.
– Старий ти, видно, став, голубе, – сказав містер Мельдерлінг. За таку провину тебе належало б викинути на брухт!
– Змилуйтесь, містере Мельдерлінг! Вибачте цього разу. Адже я мало не півтори сотні літ вірою і правдою прислужуюсь Компанії. Обіцяю, що нічого такого більше не буде!
– Якби в тебе пильність була так саморозвинена, як і самозбереження! Це було б непогано, дідько б тебе взяв! Але як це ти з твоєю чутливістю… Ні, не розумію, – розвів довгими, схожими на клешні руками Мельдерлінг.
За вузеньким вікном сторожки ледь позначився блідий невеселий світанок.
– А що це ти тулишся весь час у кутку? – знову загримів по паузі містер Мельдерлінг. – Нумо, вийди на світло.
Грандо неохоче виконав наказ.
– Іще, іще, – заохочував містер Мельдерлінг, – не соромся, ось так.
Грандо перевальки вибрів на середину сторожки, прагнучи чомусь стати до містера Мельдерлінга боком. Та натреноване око начальника, здавалося, бачило все наскрізь.
– Що це в тебе за щокою? – крикнув містер Мельдерлінг. – Давай-но сюди! Та швидше!
Грандо, украй спантеличений, дістав із-за щоки й простяг своєму шефові якийсь невеличкий предмет.
– Цього ще бракувало! – верескливий голос містера нагадував крик поросяти під ножем. – Вони спокусили тебе звичайнісіньким шматочком намагніченого заліза? Кинули тобі його, мов задрипаному собаці кістку. І ти продав господаря! От і охороняй банк із такими запроданцями! Негайно біжи в майстерню і скажи, що я звелів розібрати тебе на деталі. Можливо, хоч транзистори та реле на що-небудь знадобляться.
Містер Мельдерлінг важким поглядом провів згорбленого Грандо, сердито подумав: «Навіть віри не ймеш, що «Уестерн компані» може випускати таке барахло».
Пройшовши по алеї, приречений Грандо зник за поворотом.
Містер Мельдерлінг зітхнув і подався у своїх справах, ледве чутно поскрипуючи на ходу: він теж був робот.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пограбування банку, Володимир Наумович Міхановський», після закриття браузера.
