Читати книгу - "Її війна, Iryna Demchuk"

- Жанр: Гумор
- Автор: Iryna Demchuk
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Її війна
Селищем прокотилася новина, що Борсучиха нарешті одружує сина. Катря з молоду була хваткою дівкою, настільки все тримала у своїх руках, що чоловік її після народження сина втік у січні в шкарпетках з подвір’я, куди ходив курити. Тільки сліди на снігу залишилися. Все у тітки Катрі за планом, під контролем і по вищому розряду, бо навколо вороги і зрадники, дрімати ніколи. Як на війні, тільки раняться самі близькі.
Тридцятирічний Дмитрик нарешті догодив матері – Христина, хоч і міська дівчина, проте не п’є, не палить, єдина донька у батьків-вчителів, міська інтелігенція. Щоправда, бараболю не знає як вибирати, але ж Борсучиха навчить. «Ну, хоч порядна, - думала про себе Катря, - раз батьки вчителі». Єдине, чим могла похвалитися вона, що невістка міська. Але й ця перевага виявилася несуттєвою.
Приїхали на сватання. Квартирка маленька, без достатку, на столі пісні страви. Борсучиха каже майбутнім сватам: «Як годиться, батьки нареченої повинні робити весілля». Ті забарилися, кажуть «Ми думали, що ви зробите». Потім пошушукалися і кажуть: «Най кожна сторона платить за своїх гостей». Катря мало не вдавилася, руки в боки – ніякої поваги! Я сина вам виростила, хороми збудувала, вам такого орла задарма віддати? Дмитрику, ходімо, сусідська Василина задарма буде підлогу мити та весілля зробить на найвищому рівні, щоб поріднитися з нами.
Але Дмитрик собі вже вперся – мовляв, всім у селі розповів про весілля і Христину. Свати ще порадилися та й кажуть: «Ми дамо також все, скільки наші дадуть молодим у конвертах в кінці весілля». Борсучиха посопіла трохи, але з першим програним боєм змирилася і пішла діставати з-під матраца гроші, робити весілля всім на заздрість.
Журиться вона сусідці: «Я жінка видна, гостей у мене буде багато, вже багато хто запитував про дату весілля, хочуть прийти.» Як не відмовляла сусідка не робити пафосу, Катря мала намір втерти носа майбутнім родичам за будь яку ціну, бо інтелігенція дарує молодим ще й автівку нову.
Весілля гуділо на все село. Музики, фотографи, дороге вино, конкурси, феєрверки – Катря витанцьовувала, єдиного сина одружує! Зі сторони нареченого було аж під сотню гостей, зі сторони нареченої - зо два десятки не набралося. Вона знову на коні!
Після свята свати принесли конверт з грішми. Борсучиха як відкрила, мало не впала – половина суми, а інтелігенція стоїть, очима хлипає, мов, все, що є. Тут ще адміністратор рахунок за шоу приносить…
Наречені їхали додому нарізно. Невістка образилася, Дмитро переказав матері, що дівчина хоче подати заяву на розлучення.
До ранку Катря молилася при сусідці невідомим богам: «Можна мене так обкрутити? Як так, думали як я з села, то і їздити будуть на моїй шиї весь час? Жити вирішили за мій рахунок? Дзуськи! Не віддам таким хитро зробленим мого Дмитрика!»
А Дмитрик лише тяжко видихнув. Він нишком поклав валізу в багажник новенької машини і тихенько дременув до нових родичів у нове життя.
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Її війна, Iryna Demchuk», після закриття браузера.