Що далі? Скажи! Я не знаю..

Командир Мілана разом зі своєю кішкою та вірними друзями вирушає на небезпечну місію — знайти ліки від небезпечного вірусу. Їх шлях веде до неймовірного міста Сонця, де владарює божевільний Губернатор і всі мешканці — діти. Щоб потрапити в Інститут вірусології, їм потрібно завоювати довіру місцевих, але їхні плани швидко йдуть шкереберть. Натомість, вони опиняються в

Ліс має дві обличчя. Вдень він заповнений яскравими барвами, співом птахів та захоплюючими ароматами. Але вночі він перетворюється на загадкове і лякаюче місце, де панує холод, жахливі крики звірів і тріск гілок. Багато людей бояться заблукати в лісі і ніколи не знайти виходу. Що ж стоїть за цим страхом? Чи може це бути просто погане орієнтування, чи існують у лісі

Для мене завжди була важлива мотивація.. Але доволі часто я сам не міг зрозуміти, як описати сам механізм мотивації, що так сильно впливає на мене. Допомогла одна з найулюбленіших книг "Хроніки Амберу".. Так, просто натхнення було, спробував втілити в слова мій механізм до вічного оптимізму)