Читати книгу - "Precedent UA — 2015"

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36345129

20) рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 04 квітня 2014 року, справа № 560/350/14-а, суддя Оборонова І.В.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38050397

Теза із рішень: «…Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 11 квітня 2013 року справа «Вєренцов проти України» (Заява N 20372/11), Європейський суд констатував: порушення прав заявника за п. 1 у поєднанні з підп. (b) п. 3 статті 6 Конвенції у зв’язку з тим, що з огляду на короткий проміжок часу між складанням протоколів про адміністративне правопорушення та розглядом справи щодо нього (кілька годин) заявнику не було надано достатньо часу та можливостей підготувати свій захист. Порушення права заявника, передбаченого п. 1 у поєднанні з підп. (c) п. 3 статті 6 Конвенції, з огляду на свавільну та незаконну відмову надати йому можливість скористатись послугами захисника, незважаючи на те, що національне законодавство гарантувало йому таке право та він прямо клопотав про надання йому захисника…»

21) рішення Словянського міськрайонного суді Донецької області від 14 листопада 2013 року, справа № 2-а/243/272/2013, та рішення від 15 листопада 2013 року, справа № 2-а/243/275/2013, суддя Чернишов Ю. В.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35256363 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35256456

Теза із рішення: «…Рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Вєренцов проти України (Заява № 20372/11) від 11 квітня 2013 року, зазначено що порушення прав заявника за п. 1 у поєднанні з підп. (b) п. 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було визнано у зв’язку з тим, що з огляду на короткий проміжок часу між складанням протоколів про адміністративне правопорушення та розглядом справи щодо нього судом (кілька годин) заявнику не було надано достатньо часу та можливостей підготувати свій захист…»

22) рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року, справа № 805/3757/14, судді: Гаврищук Т. Г., Білак С. В. та Сухарька М. Г

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38318428

Теза із рішення: «…Таким чином, при вирішенні даної справи судом першої інстанції правомірно було враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема висновки Суду у справах «Вєренцов проти України» та «Шмушкович проти України…»

23) рішення Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2014 року, справа № К/800/3772/14, судді: Олендер І.Я., Лиска Т. О. та Бутенко В.І.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39057891

Теза із рішення: «…Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини «Вєренцов проти України», зазначено, що процедури, запроваджені місцевими органами влади для регулювання організації та проведення недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру у конкретному регіоні (зокрема, в м. Горлівці), не забезпечують достатніх правових підстав за відсутності загального акту парламенту, на основі якого можна було б розробляти документи місцевих органів влади…»

24) рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 07 квітня 2014 року, справа № 335/9547/13-к, суддя Ю. В. Апаллонова

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38065952

25) рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 січня 2015 року, справа № 314/6584/13-к, суддя Галянчук Н. М.; рішення від 17 лютого 2015 року, справа № 314/4331/13-к, суддя Мануйлова Н. Ю.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42456268 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4275775i

26) рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 08 травня 2014 року, справа № 335/12785/13-к, та рішення від 06 червня 2014 року, справа № 335/982/13-к, суддя Апаллонова Ю. В.;

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38873164 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39218082

Теза із рішень: «…Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 86 рішення ЄС від 11 липня 2013 року у справі «Вєренцов проти України»)».

27) рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2014 року, справа № 699/1375/14-а суддя Побережна Н. П.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41591996

Теза із рішення: «…Наведене узгоджується з практикою Європейського суду щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка гарантує право на забезпечення особі можливості допитати свідків, скористатися допомогою захисника, відповідні права на що гарантуються підпунктами «с» та «d» пункту 3 статті 6 Конвенції… Суд… зазначив, що, хоча право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником, який у разі необхідності призначається офіційно, не є абсолютним, воно є однією з основних ознак справедливого судового розгляду; що усі свідчення зазвичай повинні надаватися під час відкритих засідань, за присутності обвинуваченого, з метою забезпечення змагальності процесу…»

28) рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 грудня 2014 року, справа № 236/2409/14-а, суддя Мірошниченко О. В.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42193749

Теза із рішення: «Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 11 квітня 2013 року справа «Вєренцов проти України» заява № 20372/11, п. 76, Європейський суд констатував: порушення права заявника на захист. Так підпункт «Ь» пункту 3 статті 6 гарантує обвинуваченому «адекватний час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту», а, отже, ця гарантія означає, що підготовка захисту по суті головних обвинувачень може включати проведення з його боку всіх «необхідних заходів». Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без перешкод можливості викласти суду, який розглядає справу, всі необхідні аргументи захисту, і таким чином вплинути на результат провадження (див. рішення від 30 вересня 1985 року у справі «Кан проти Австрії» (Сап у. Austria), п. 53, Series А № 96; ухвалу щодо прийнятності від 26 червня 1996 року у справі «Коннолі проти Сполученого Королівства» (Connolly v. the United Kingdom), заява № 27245/95, та рішення від 20 січня 2005 року у справі «Майзіт проти Росії» (Mayzit у. Russia), заява № 63378/00, п. 78). Більш того, засоби, доступні кожному, хто обвинувачується у кримінальному правопорушенні, мають включати в себе