Читати книгу - "Хранителі"

Чухаючи Ейнштейна, Нора промовила:

— Сподіваюся, ти правий.

— Так і є.

— Сподіваюся.

— Я правий.

Трейвіса вразило те, що він ледь не позбавив Ейнштейна свободи. Впродовж наступних декількох днів він думав про зловісне прокляття Корнеллів. Можливо, все знову повернулося на круги свої. Його життя кардинально змінилося і стало яскравішим, коли він закохався у Нору і полюбив цього нестерпного клятого пса. Можливо, доля, яка завжди була до нього надзвичайно ворожою, тепер відбере в нього Нору і пса.

Трейвіс був свідомий того, що доля — всього лише міфічне поняття. Він не вірив у пантеон злих богів, які дивляться на нього крізь небесну шпаринку і замишляють зловорожі підступи, але все ж вряди-годи зводив очі до неба. Щоразу, коли він робив якісь хоч трохи оптимістичні прогнози, одразу ж стукав по дереву, щоб відвести злу долю. Ненавмисно перекинувши під час обіду сільницю, Трейвіс одразу ж узяв дрібку солі, щоб кинути її через плече, проте, відчувши себе дурнем, одразу ж струсив сіль з рук. Але його серце забилося частіше від сміховинного забобонного страху, і він заспокоївся лише тоді, коли таки знову взяв дрібку солі й кинув через плече.

Хоч Нора, без сумніву, помічала дивну поведінку Трейвіса, їй вистачало тактовності не говорити нічого про його страхи. Вона намагалася підняти йому настрій своєю ненав’язливою і тихою любов’ю, захоплено обговорюючи їхню майбутню поїздку у Вегас. Нора постійно була у прекрасному настрої і без стукання по дереву.

Вона не здогадувалася про нічні жахи Трейвіса, бо він їй про це нічого не розповідав. А йому ось дві ночі поспіль снився один і той же поганий сон.

Начебто він гуляв лісистими каньйонами біля підніжжя Санта-Ани в окрузі Оріндж, там, де зустрів Ейнштейна. Він знову був там, але цього разу вже з ретривером і Норою, і загубив їх обох. Переживаючи за них, він дерся крутими схилами, бігав пагорбами, продирався крізь густі зарослі і в паніці кликав Нору та Ейнштейна. Іноді Трейвіс чув, як Нора відповідала, а пес гавкав, і чоловік розумів, що вони втрапили у халепу, і біг на їхні голоси, але щоразу вони все більше даленіли і лунали в іншому місці. І як би сторожко Трейвіс не вслухався і як швидко не продирався до них, він постійно втрачав їх…

…а потім прокидався, хапаючи ротом повітря. Серце вигупувало, мов скажене. Воно безнастанно калатало, а в горлі застрягав німий крик.

У п’ятницю, 6 серпня, видався такий завантажений день, що у Трейвіса не було часу перейматися лиховісною долею. З самого ранку він зателефонував до церкви у Лас-Вегасі і, скориставшись своєю карткою «Амерікен експрес», забронював весільну церемонію на середу, 11 серпня, об одинадцятій годині. У романтичній лихоманці Трейвіс сказав організатору, що йому потрібні двісті червоних троянд, двісті білих гвоздик і хороший органіст (а не кляті записи), який виконуватиме традиційну музику, багато свічок на вівтарі, щоб обійтися без різкого електричного світла, пляшка «Дом Периньйон»[57] на завершення церемонії та першокласний фотограф, який зафіксує вінчання. Узгодивши всі деталі, Трейвіс зателефонував у готель сімейного типу «Циркус» у Лас-Вегасі, що славився своїми кемпінгами для автотуристів, і забронював місце, починаючи з вечора неділі 8 серпня. Зателефонувавши в інший кемпінг у Барстоу, він забронював місце на ніч суботи, де вони зупиняться на півдорозі до Лас-Вегаса. Потім пішов у ювелірний магазин, де, оглянувши весь асортимент, вибрав дві обручки: одну з великим діамантом на три карати без дефектів, а іншу — з каменями на дванадцять каратів. Заховавши обручки під сидіння, Трейвіс прихопив Ейнштейна, відтак поїхав по Нору і, забравши її, відвіз на зустріч з її юристом Гаррісоном Ділвортом.

— Ви одружуєтесь? Це ж чудово! — вигукнув Гаррісон, потискаючи Трейвісу руку. Він поцілував Нору в щоку, і здавалося, що він щиро радий за них.

— Я спробував трохи про вас довідатися, Трейвісе.

— Справді? — здивувався Трейвіс.

— Заради Нори.

Почувши ці слова адвоката, Нора зашарілася і почала було протестувати, але Трейвісу сподобалося, що Гаррісон так піклується про її щастя.

Змірявши Трейвіса поглядом, сивоголовий адвокат промовив:

— Я дізнався, що у вас був досить успішний бізнес із нерухомості, поки ви його не продали.

— Був, — скромно погодився Трейвіс, почуваючись так, наче говорить з батьком Нори, і намагаючись справити на нього сильне враження.

— Дуже добре, — промовив Гаррісон. — Також я чув, що ви досить грамотно вклали капітал.

— Я не банкрут, — погодився Трейвіс.

Гаррісон із посмішкою продовжував:

— Також я дізнався, що ви хороший і надійний чоловік, ще й напрочуд добрий.

Тепер уже Трейвіс зашарівся і знизав плечима.

Гаррісон звернувся до Нори:

— Люба, я за вас такий радий, що й передати не можу.

— Дякую. — І Нора подарувала Трейвісу такий люблячий і сонцесяйний погляд, що він уперше за цілий день захотів постукати по дереву.

Оскільки їхній медовий місяць повинен був тривати принаймні тиждень чи днів з десять, Нора не хотіла поспіхом повертатися у Санта-Барбару на випадок, якщо її агент з нерухомості знайде покупця на будинок Вайолет Дейвон, тому вона попросила Ділворта скласти