Читати книгу - "Твори в п'яти томах. Том V"

Знизу долинуло гуркотіння. Фашисти намагалися вдертися до башти. Він роззирнувся.

З другого боку кулемета знайшов сумку. Сухарі… пляшка з водою… Е, це добре! Сигарети! І сірники. Він запалив сигарету, несмачну німецьку сигарету. Але це, звісно, краще, ніж нічого. Давненько не курив. Патрони… і більше нічого.

Ні, ось щось іще. Зім’яті газети, якийсь мотлох і згорток. Що в ньому? Червона тонка тканина, на ній золота фарба. Та це ж прапор! Радянський прапор з золотим серпом і молотом, якого, мабуть, свого часу підіймали на свята на цій башті. Німці не помітили його серед мотлоху. Чудово!.

Він знову засміявся і підвів голову. Бліде зимове блакитне небо широкою чашею розкинулося над ним. Флагшток з тонкими мотузками, що гойдалися під подувами легкого вітру, здіймався у блакитне небо.

Гуркіт унизу обірвався. Гітлерівцям пощастило вибити зовнішні двері башти. Він прислухався. Солдати біжать сходами? Добре!

В одну мить він опинився біля люка. Крізь вузенькі отвори було чудово видно темні постаті фашистів, що обережно підіймалися вгору. Він просунув дуло пістолета в отвір, націлився.

Один за одним пролунали три постріли. У відповідь почулися крики і тупотіння гітлерівців, що тікали.

Частим, безладним дробом внизу застукотіли постріли. Фашисти стріляли навмання. Кулі з скреготом ударялись об залізо. Він посміхнувся. Витрачати патрони треба тільки напевно. Крім того, тепер гітлерівці деякий час обмірковуватимуть, що їм робити.

Од збудження в нього тремтіли пальці, коли він прив’язував червоний прапор до мотуззя на флагштоці. Серце стискалося в грудях, поки він обережно натягував мотуззя. Прапор повільно піднімався вгору, плив уздовж флагштока в небо — вище, вище, вище…

Та ось прапор злетів до верхнього кінця флагштока. На якусь мить наче завмер, і зразу ж його підхопив свіжий подув вітру. Червоне яскраве полотнище розгорнулося. Блиснула горда золота емблема Країни Рад — трудові серп і молот. Прапор маяв у небі. Червоний прапор маяв у блакитному небі над похмурим, великим містом, яке захопили фашисти.

Його було видно звідусіль — з вулиць, з майданів, з вікон будинків. Гордий червоний прапор, він вільно майорів у небі, недосяжний для гітлерівців, прекрасний, як одвічний символ боротьби й перемоги.

Постріли знизу припинилися. Мабуть, фашисти зрозуміли недоцільність стрілянини. Але що вони вигадають тепер?

Гучний вибух десь біля поруччя башти струсонув повітря. Ще один… ще… Ага, гітлерівці вирішили закидати його гранатами. Що ж, це може дати їм перевагу, якщо…

Але башта була висока. Гранати не долітали до неї. Йому це не пошкодить, а самих фашистів, що були внизу, може поранити. Добре.

Треба підтягти кулемет ближче до краю башти.

Він підповз до краю, до поруччя. Треба перевірити, чи не тримають вороги під обстрілом дах башти. Надівши пілотку на паличку, що лежала біля поруччя, він повільно підняв її вгору. І враз затріщали постріли. Кулі верескнули над ним, хоч жодна й не потрапила в пілотку.

— Погані стрільці, — прошепотів він задоволено. — Ну, я стрілятиму не так, будьте певні!

Вихід на дах будинку був тільки з дахового вікна, звідки вийшов він сам.

Розраховуючи кожен рух, він підтягнув кулемет до дахового вікна. Знову пролунали постріли. Кулі дзенькнули об щит кулемета.

Гаразд!

Гострим поглядом він помітив крізь щілину кількох гітлерівців, що досягли дахового вікна. З горища вибігали солдати.

Він націлився і натиснув на гашетку. Кулі прошили повітря. Солдати кинулися врозтіч, лишаючи вбитих і поранених.

Він задоволено підрахував:

— Чотири… шість… вісім… та два раніше… та ще три на сходах… — всього тринадцять. Уже добре. А ще ж не вечір!

Нараз щось гаряче вдарило його в ліве плече. І враз по тому ще кілька куль застукотіло по щиту кулемета.

Десь ховався фашистський снайпер, який вистрілив, коли людина на башті, захоплена успіхом, висунулась з-за щита.

— Ні, ця рана не страшна. Адже плече ліве…

Так, рана була легкою, хоча плече й пекло мов вогнем. Де ж снайпер?

Він висунув за щит пілотку, й одразу пролунали два постріли. Дві кулі одна за одною пробили пілотку. Жовтуваті виблиски з-за цегляного димаря вказали місце, де ховався фашист.

Тепер справа була в тому, хто кого перехитрує.

Він завмер, повільно повертаючи стволи кулемета у напрямі до димаря. Не стріляти, ні, аж доки не буде певності. Не сполохати фашиста!

Ще кілька куль ударилося об щит. Раптом він відчув, як гаряче полилося по його руках і боці. І тільки тепер ніби почув останні постріли. Розривні кулі! Фашист стріляв розривними кулями.

Його поранено осколком…

Клятий фашист може перешкодити виконати завдання. Його охопила нестримна лють. Ні, ціна його життя має, має бути висока!

Не відриваючи очей від щілини в щиті, він помітив, як з-за димаря висунувся ствол гвинтівки. Над ним з’явилася зеленувата каска фашиста. Ага, сюди, під каску, над самою гвинтівкою!

Коротка черга з кулемета, кулі вдарили об димар. І зразу по вкритому льодом даху покотилася гвинтівка, з-за димаря впав фашист у касці й німецькій шинелі. Готовий! Чотирнадцять!

Гаряча кров текла по боку. Одяг прилип до тіла. Перев’язати? Чим?

Враз з іншого боку по залізу щось застукотіло. Кулі. Його обстрілювали з сусіднього будинку.

Швидким рухом він перевів стволи кулемета ліворуч, туди, де спалахували виблиски пострілів. Довгою чергою вдарив по вікнах верхнього поверху.

— П’ятнадцять, шістнадцять, сімнадцять… ах!

Він упав. Поранено в ногу. Мабуть, куля зачепила кістку, бо підвестися уже не міг. Погано…

Кулемет стояв біля нього, та, навіть сівши, він не дотягнеться до його рукоятки.

— Кляті! Але я ще живий!

Він перевірив гранати й пістолет, замінив обойму, допомагаючи собі лівою, пораненою рукою. Він міг рухатися лише плазом, поранена нога була, як колода.

Трошки відпочити, зібратися з силами!.. Він підвів голову. Над ним майорів червоний прапор. Здавалося, прапор плив по небу серед нерухомих білих хмар. Радянський прапор маяв над захопленим фашистами містом.

Його увагу привернув легкий шум праворуч. Щось шаруділо по бетонній стіні.

Над краєм башти показалися дві дерев’яні палиці. Гойднулись і спинилися, сперлися на край стіни. Драбина! Гітлерівці хочуть вилізти на дах по драбині.

Поклавши пістолет на поранену руку, він націлився. Ось над краєм башти з’явилася залізна каска. Рано ще, рано стріляти. Може, це все тільки ввижається йому?

Ні! Ось фашист змахнув гранатою.

Сухий постріл — і фашист зник.

— Вісімнадцять! І я ще живий!

Одразу три гранати перелетіли через край башти. Три вибухи один за одним струсонули башту.

Щось важко вдарило його по голові, вибило з рук пістолет. Але він знайшов ще