Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

— Гадаю, їй може сподобатися Сова, — сказала Ілея.

Більше, ніж я? — спитав Луг.

.

— Ти дерево і трава. Сова — це плаваюча пурпурова маса самої смерті, — відповіла Ілея.

.

— Людям подобаються дерева й трава, — сказав Луг. — Хоча, гадаю, для дикого вовка все може бути інакше.

Ілея посміхнулася. Вона вже ненавидить це прізвисько. Добре, що я сама вибрала Ліліт.

.

Дикий вовк набагато кращий. Описовий теж. Що взагалі має на увазі Ліліт? — запитав Луг.

Ілея проігнорувала це. Її друге імя накопичило достатню популярність, щоб набути сенсу саме по собі. — Я познайомлю вас із добрим ковалем у Морхіллі, якщо вам цікаво. Його ви можете найняти за золото.

.

Дівчина подумала, перш ніж кивнути.

— Той старий пукання теж не запропонує тобі нічого задарма. Може навіть зробити його дорожчим, якщо він знає, що ви мене знаєте. Подряпайте це. Просто йди шукай Бальдуура сам, - сказала Ілея. — Над чим ви двоє працюєте?

.

Знадобилася б більша частина сьогоднішнього дня, щоб пояснити. За винятком того, що у вас є певний досвід у ковальській справі, про який я не знав, - сказав Бралін.

— Ні, — відповіла Ілея. — Тоді розважайся, давай, Лілі. Ти маєш зустрітися з Совою, перш ніж ми повернемося.

.

Вони увійшли в Кузню Душ і побачили, що дві тіні стоять неподалік від Великого Ліча. Усі троє обернулися, почувши прибульців.

Бос монстр місцевості чи що? Вона махнула рукою, а Лілі завмерла в її слідах. — Гей, це Лілі.

.

Сова наблизилася без звуку, коли Тіні вклонилися.

Ліч поплив униз і нахилився вперед, перебуваючи на розумній відстані. — Добрий день.

.

Лілі підвела очі, глянула між Ілеєю та істотою. — Добрий день.

. ! ?

— Ой... Той, хто не боїться! Це захоплююче! — сказала Сова і розвела руками, її очі світилися чистою магією смерті. Вона прикрила рота. — Ой... Мені шкода. Вас це налякало?

.

Лілі похитала головою.

— Я ж тобі казала, — послала Ілея.

.

Ну, вони дійсно схожі в чомусь. Дуже по-різному в інших, — відповів Луг.

.

— Чому б вам двом не познайомитися один з одним, а я не отримаю їжі від Гусака, — сказала Ілея.

.

Лілі глянула на неї, а потім подивилася на велику постать Сови.

З тобою все буде гаразд. Вона приємна, - сказала Ілея.

.

— Це я, — підтвердила Велика Ліч, приклавши одну руку до її безтілесних грудей.

Наступні кілька годин Ілея провела з Лілі та Лічем. Вона не показувала Лілі північний пейзаж, сподіваючись, що в якийсь момент у майбутньому дівчина сама дослідить цей шматочок світу. Тепер, коли у неї зявилося уявлення про те, на що здатна четвірка, дівчина, здавалося, не здавалася збентеженою чи наляканою, як багато інших представників, які відвідали її. Натомість вона, здавалося, загорілася.

.

Ілея повернула її через ворота перед початком наступного бою.

.

Лілі підвела очі, коли вони прибули до Морхілла. Це було... забава. Дякую.

Ілея утрималася від погладжування по голові, а натомість просто посміхнулася. Я радий, що вам сподобалося. Якщо вам коли-небудь щось знадобиться, просто дайте мені знати. Вона запропонувала дівчині одну зі своїх позначок, але Лілі відмовилася. Вона знайде свій власний шлях, без частинки магії, щоб викликати Ліліт. Хтось може сказати, що юна шукачка пригод йшла на невиправданий ризик, але Ілея розуміла її. Адже саме незалежності вона прагнула.

Удачі вам у решті турніру, – сказав Ілеа.

.

— Мені не потрібна удача, Ілеє, — сказала дівчина.

?

— Отакої? — сказала Ілея, піднявши брови.

.

Лілі просто зійшла з платформи з самовдоволеним виразом обличчя.

.

Здорова впевненість у собі. Я, мабуть, не повинен говорити їй, що в її категорії є Вартовий. Я побачу тебе навколо, на світі. Дикий вовк.

.

Лілі не озирнулася. — Дякую, Ліліт. За все.

Ілея торкнулася її плеча і зникла, двічі телепортувавшись і розправивши крила, перш ніж полетіти і приземлитися на головну арену. Вона вийшла на оглядову терасу, ще в лігво левів. З тераси відкривався найкращий краєвид. І був кейтеринг.

.

Вона взяла келих ігристого вина і сіла на камяні поручні на краю тераси, ніхто не настільки дурний, щоб претендувати на місце, яке вона займала з самого початку. Влада має певні привілеї. Вона спостерігала, як маги Землі лагодять розбиту землю та зрівнюють кратери, а гноми-чарівники перевіряють руни щита, щоб переконатися, що вони не пошкоджені. Оскільки в ньому брали участь люди вище трьохсот рівнів, вони повинні були переконатися, що нічого не піде не так.

Ілея ледь не захлинулася напоєм, коли побачила, що наступні учасниці вийшли через отвір ліфта. Вона озирнулася і побачила, що Феліція сидить за столом і розмовляє з Джуліанною Вейєр, королевою Кролла. Вибачте, що перебиваю. Можливо, тебе зацікавить наступний бій, — написала вона, коли Феліція закінчила речення.

Ілея зосередилася на двох людях. Один з них був воїном середніх років, одягнений в обладунки середнього розміру, сіро-червоного кольору Лиса досить очевидні. Як і ідеальний стан його спорядження. На щиті повітряного змія у нього був фамільний герб. Одна з великих, але Ілея не памятала, яка саме. Або Каррік, або Андерсон. Клер розсердиться, якщо дізнається, що я вже все забув.

.

Чоловік мав ідеально підстрижену бороду, жорстке обличчя та коротке сиве волосся. На поясі у нього був довгий меч, а під пахвою він тримав шолом.

Його опонентом був чоловік у поганих шкіряних обладунках, з чорним волоссям і неохайною бородою. На поясі у нього було два клинки. Він стояв недбало, але його очі здавалися зосередженими.

.

Він не пяний. Яке здивування, подумала Ілея.

.

Феліція вибачилася і підійшла.

?

Чи він загубив свої мечі?

Жінка зупинилася біля неї і зітхнула. — Ой, дорогенький.

.

— Ти не особливо здивований, — послала Ілея.

— Добре. Все інше, від чого я був у захваті... цей... Я сподівався, що цього не станеться. Я припускаю, що він тут лише для того, щоб роздратувати мене або влаштувати сцену, - сказала вона.

?

— Думаєш? Він виглядає тверезим, - сказала Ілея.

Жінка на мить замислилася. — Ти маєш рацію. Дивний... Може, вони вибігли по дорозі сюди. І він стикається з майором Уорреном Карріком. Що він планує?

— Хто