Читати книгу - "Як народжуються емоції"

наказує вашому тілу витрачати його запаси енергії, а також «відпочивай і перетравлюй», що поповнює ці запаси. Крім того, автономна нервова система допомагає контролювати обмін речовин, водний баланс, температуру, сольовий баланс, функцію серця та легень, запалення та інші ресурси по всіх системах тіла, як у бюджеті. Соматична нервова система надає мозку доступ до м’язів, суглобів, сухожиль та зв’язок.

Додаток Б. Доповнення до розділу 2

Стоп! Перш ніж перегорнути сторінку, прочитайте розділ 2.

Додаток В

Доповнення до розділу 3

Стоп! Перш ніж перегорнути сторінку, прочитайте вступ до розділу 3.

Додаток Г

Докази каскаду понять

Я описала мозок двома способами, що мають вигляд ієрархій. (Це були метафори, покликані допомогти зрозуміти мозкову діяльність, адже нейрони не організовані в чітку ієрархію.) Перша ієрархія в розділі 6 ілюструє те, як мозок використовує сенсорні сигнали для формування понять, — ієрархія подібностей і відмінностей. Ця ієрархія є висхідною і має бути знайомою неврологам. Ваші первинні сенсорні ділянки — внизу; їхні нейрони збуджуються для відображення різних сенсорних деталей відчуттів тіла, змін довжини хвиль світла, тиску повітря тощо, що складають конкретний випадок. Нейрони нагорі ієрархії відображують достатній, мультисенсорний, найвищого рівня підсумок випадку.

Друга ієрархія в розділі 4 ілюструє те, як поняття розпаковуються в передбачення, на основі структури кори. Ця ієрархія є низхідною і має в собі деякі з моїх власних відкриттів. Схема бюджетування тіла (більш відома як вісцеромоторна лімбічна схема), гортань мозку, розташована нагорі й видає, але не отримує передбачення. Первинні сенсорні ділянки розташовані внизу, отримуючи передбачення, але не видаючи їх до інших ділянок кори. Отаким чином ділянки бюджетування тіла скеровують передбачення по всьому мозку та вниз, до первинних сенсорних ділянок, у дедалі тонших деталях.

Ці дві ієрархії подають одну й ту саму схему, але працюють у різних напрямках. Перша призначена для засвоєння понять, а друга — яку я називаю каскадом понять, — для застосування цих понять у конструюванні ваших сприйняттів та дій. Виходить, категоризація є діяльністю всього мозку, з потоком передбачень від змодельованих подібностей до змодельованих відмінностей і потоком помилок передбачення в іншому напрямку.

Каскад понять містить кілька обґрунтованих припущень, але відповідає доказам неврологів. Наразі ми маємо наукові свідчення того, що всі зовнішні сенсорні системи (зір, слух, тощо) керуються передбаченнями. Разом із моїм колегою неврологом В. Кайлом Сіммонсом я виявила, що інтероцептивна мережа теж структурована для функціонування в такий спосіб.

Просто зараз учені мають у розпорядженні конкретні деталі каскаду понять усередині зорової системи. Шир­ший каскад понять, який я розписую в цій книзі, базується на трьох дуже вагомих доказах: (1) анатомічних даних із розділу 4 про те, як потік передбачень та помилок передбачень проходить крізь структуру кори, (2) анатомічних даних із розділу 6 про те, що кора структурована для стискання сенсорних відмінностей у мультисенсорні підсумки, і (3) наукових даних щодо функцій кількох мереж мозку, які ми розглянемо нижче.

Передбачення виникає як мультисенсорний підсумок, що відображує ціль поняття, у частині інтероцептивної мережі, відомої як мережа пасивного режиму роботи мозку. Зауважте, я не казала, що поняття «зберігаються» в мережі пасивного режиму роботи мозку. Я конкретно використовую слово «виникає». Поняття не живуть гуртом у мережі пасивного режиму роботи мозку чи десь іще як окремі одиниці. Ця мережа моделює лише частину поняття, а саме достатні, мультисенсорні підсумки випадків поняття без жодних їхніх сенсорних деталей. Коли ваш мозок конструює поняття «Щастя» на льоту, для використання в конкретній ситуації, постає дегенерація. Кожен випадок створюється із власною схемою нейронів. Чим більш поняттєво подібні ці випадки, тим більше нейронні схеми будуть ближчими одна до одної в мережі пасивного режиму роботи мозку, а деякі навіть накладатимуться, використовуючи ті самі нейрони. Різні відображення не обов’язково мають бути в мозку окремими, а лише відокремлюваними.

Мережа пасивного режиму роботи мозку є внутрішньою мережею. Фактично, вона була першою з виявлених внутрішніх мереж. Учені помітили набір ділянок мозку, що підвищували свою активність, коли об’єкти перебували в стані спокою. Вони назвали ці ділянки «пасивним режимом роботи мозку», бо ті є спонтанно активними в той час, як мозок не зондується або не стимулюється якоюсь експериментальною процедурою. Коли я вперше почула про цю мережу, то подумала, що такий вибір назви невдалий, бо відтоді було відкрито вже чимало інших внутрішніх мереж. Але ця назва містить певну іронію: спочатку вчені вважали, що «пасивна» робота мозку є безцільним блуканням розуму між завданнями, коли фактично ця мережа лежить в основі кожного передбачення в мозку. «Пасивний режим роботи» вашого мозку, за допомогою якого він інтерпретує та орієнтується у світі, а саме передбачення з використанням понять, чудово допасовує цю назву до мережі.

Неврологи доволі чітко продемонстрували, що мережа пасивного режиму роботи мозку репрезентує ключові частини понять. Це відкриття потребувало розумних наукових експериментів. Не можна просто попросити об’єкт дослідження змоделювати якесь поняття, а потім шукати підвищену активацію в мережі пасивного режиму роботи мозку. Це одне-єдине поняття навряд чи збурило б вир внутрішньої активності мозку, бо то ніби плювок в океанську хвилю. На щастя, когнітивний невролог Джеффрі Р. Біндер та його колеги розробили винахідливий експеримент зі сканування мозку, щоб детально вивчити це питання. Вони створили два експериментальних завдання, в одному з яких використано більше поняттєвих знань, ніж в іншому, та «відняли» результати, щоб отримати різницю.

У першому експериментальному завданні Біндера об’єкти дослідження в сканері мозку слухали назви тварин на кшталт «лисиця», «слон», «корова», після чого їм ставили запитання, відповідь на яке вимагає багатих поняттєвих знань суто психічних подібностей (наприклад: «Чи водиться ця тварина в Сполучених Штатах і чи використовується вона людьми?»). У другому завданні об’єктів сканували під час прийняття рішення, що вимагає більш обмежених поняттєвих знань, заснованих на подібностях сприйняття (наприклад, їм казали слухати склади на кшталт «па-да-су» й реагувати, коли вони чули приголосні «б» і «д»). Обидва завдання мали породити підвищення активації в сенсорній та руховій мережах, але лише перше мало породити підвищення в мережі пасивного режиму роботи мозку. «Віднімаючи» один скан мозку від іншого, Біндер зі своїми колегами видаляв мозкову діяльність, пов’язану із сенсорними й руховими деталями, та спостерігав підвищення активності всередині мережі пасивного режиму роботи мозку, як і передбачалося. Відкриття Біндера були відтворені метааналізом 120 подібних експериментів із використанням томографії мозку.

Мережа пасивного режиму роботи мозку підтримує умовивід, тобто категоризує думки та почуття іншої людини за допомогою психічних понять. В одному дослідженні учасникам давали письмові описи дій, таких як пиття кави, чищення зубів та поїдання морозива. У деяких випадках питали, як люди виконують ці дії: п’ють каву з чашки, чистять зуби зубною щіткою, їдять морозиво ложечкою. Учасники, здавалося, моделювали ці дії в рухових ділянках мозку. В інших випадках учасників питали, чому люди виконують ці дії: п’ють каву, щоб не заснути, чистять зуби, щоб запобігти