Читати книгу - "Предок"

381

Нехай не закидають авторці, що в постаті отця Елпідіфора «висміяла православне духовенство»! Отець Елпідіфор — списаний «з натури». Був це священик при кавалерійському відділі, за першу світову війну, при тому ж відділі була й авторка як молодший лікар у Червоному Хресті. Священик у дійсності звався отець Патрикій і авторка була з ним у найліпших відносинах. Він її звичайно «тітулував»: «Сестричко-цілителько, душечко Божа». Був українець. Прізвища не пам’ятаю, а може й не знала його! Бо всі називали його «отець Патрикій». Спосіб висловлюватись — списаний із його способу говорити, бо я церковно-слов’янської мови не знаю. І о. Патрикій часто, «щоби пояснити» мені, католичці «латинянці» свої промови, вставляв грецькі слова. Був дуже освічений. Дуже поважаю його за один його вчинок. Якось, один зі старшин напився «до положення різ», за виразом о. Патрикія, «як зюзя» за виразом товаришів-гусарів. А ми були в передових позиціях, тож це була велика провина. І командир полку, князь Енгаличев (татарин і мусульман!) звелів тримати того невдалого старшину «під арестом», «увесь час, що яе йдеться до бою». Старшина нудився, замкнений окремо й під вартою. Тож покликав о. Патрикія «для душеспасительної бесіди». Це — було дозволено душпастиреві. Але… запропонував «душпастиреві» грати з ним у карти, в «рамс». О. Патрикій образився «не за себе, многогрішного, але — в розсужденії сану образа!» І заявив, що більш до того старшини (графа О’Рурка) не піде.

(обратно) 382

Галузь роду Василевого мала маєтки на Чернигівщині ще до першої світової війни.

(обратно) 383

Київ мав якийсь час «Магдебурзьке Право».

(обратно) 384

Гідності членів магістрату.

(обратно) 385

Того часу, багато родин — і не магнатських чи шляхотських, посилали своїх синів студіювати за кордон. Переважно до славних тоді університетів до Падуї (чи Падови, як писали тоді) та до Гайдельбергу.

(обратно) 386

Токмо — тільки; «даже» — вживалось за старі часи як українське слово; пока — ще; юже — яку, що її.

(обратно) 387

«Золота Коругва» — муніціпальна кіннота, яку мали міста, що мали «Магдебурзьке Право».

(обратно) 388

Афтос — гора Атос.

(обратно) 389

Рек — сказав; наповаєть — напуває.

(обратно) 390

Малжонка — дружина, старо-українське слово.

(обратно) 391

Должно — як слід; живота — життя; аз не обрів — я не знайшов; слова з церковно-слов’янської мови.

(обратно) 392

Я тільки хотів сказати (грецьке). Іродот, замість Геродот; Омір — замість Гомер.

(обратно) 393

Тщився — намагався, старався; сія стяжах — цього досяг (церк. слов.).

(обратно) 394

У себе вдома, на батьківщині. Мова отця Елпідіфора — взірець «освічених» українських людей того часу, які вважали, що «мову простонародну» треба «очистити», вишліхтувати, зробити з «простої» — «мовою освічених людей».

(обратно) 395

Міфтопойс — літописець, клясичний автор, поет.

(обратно) 396

«Не падає по книгах» — не любується у книгах, не має смаку до читання; во коршмах — по шинках.

(обратно) 397

Безперечно так.

(обратно) 398

Насамперед, передусім.

(обратно) 399

«Рах» — мир.

(обратно) 400

Історичний факт; неосвіченість православного священства тієї доби, дійсно, була велика й це, головним чином, було джерелом різних єресей і суперечок.

(обратно) 401

Какофимія — кепське слово, перекручене з грецької мови.

(обратно) 402

Крива шабля.

(обратно) 403

За ті часи стіни обтягали тканиною, шкірою або обкладали тонкими дошками-«фанєрами»; опис меблів і обстанови — історично вірний.

(обратно) 404

Мається на увазі Флорентійська унія (1439 р) — Прим. упор.

(обратно) 405

Европа, дійсно, ще й сьогодні не уявляє собі правильно ані поваги еспанської, ані звичаїв, ані… справжньої історії цього краю!

(обратно)