Читати книгу - "Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб."

Шановний суд!

Редакцією газети «Обрій» та Ощадним банком в номері 1 за січень 1995 року, матеріали до друку якого були підписані 24.03.1995 р., на сторінці 10 під рубрикою «Лобне місце» опубліковано таку інформацію:

«Настав час розповісти про цікаве спільне підприємство «Альфа», де генеральним директором працює добродій Іван Іванович Іванов. На підставі рішення господарського суду спільне підприємство отримало можливість стягнути з банку 3,73 млн грн.

Ощадний банк нагадує, що безпрецедентні прояви використання судової системи в протизаконних інтересах вже зацікавили компетентні органи держави.

Вердикт: «Не копай яму сусіду...»

З цього приводу Іванов І. І., інтереси якого мені доручено представляти, змушений був звернувся до суду в якості позивача і повідомив, що розповсюджена відносно нього інформація в журналі «Обрій» — не відповідає дійсності, а поширення такої інформації порушує його конституційні права, принижує і ганьбить його честь, людську гідність та ділову репутацію. Всі ті обурливо неправдиві та ганьбливі слова з’явилися на сторінці журналу лише тому, що Ощадбанк затаїв образу на «Альфа» в особі його директора Іванова І. І, за те, що згідно рішення господарського суду м. Києва від 20.01.1994 р. за позовом АТ «Альфа» стягнуто з Ощадбанку 3 млн грн штрафних санкцій за невиконання платіжної вимоги позивача.

Звичайно, Ощадбанку довелося позбутися немалої суми грошей, але витрата коштів не надає права принижувати честь та гідність особи, підривати заслужений роками престиж та авторитет як самої фірми, так і її керівника, використовуючи засоби масової інформації. Законність рішення арбітражного суду було перевірено в порядку ст. 92 АПК України головою арбітражного суду м. Києва і підстав для його скасування не знайдено.

Ощадбанк вдався до такого легкого, але принизливого методу розправи з «Альфою» через свій друкований орган — журнал «Обрій». Більше того, словами образи зачеплено всю судову систему і кожного судді зокрема.

Представники відповідачів у своїх виступах в судових засіданнях намагалися доказати суду про непричетність Ощадбанку до даної публікації. Мовляв, банк сам по собі, а редакція журналу «Обрій» сама по собі, оскільки має самостійний статус і що вона забажає надрукувати на сторінках журналу — то її право, її незалежний вибір. Однак, їм це не вдалося зробити, оскільки докази по справі свідчать навпаки про повну залежність редакції журналу від банку. Це, зокрема пояснюється тим, що засновниками журналу є Ощадбанк, головою Правління якого є пан Петрук та Центральна Рада профспілки працівників Ощадбанку. А шеф-редактором журналу «Обрій» є ніхто інший як пан Петрук. Отже, все зрозуміло: журнал «Обрій» є суто Ощадбанку, аналіз друкованих інформаційних даних усіх номерів журналу, що були надані суду, свідчать про їх походження лише з Ощадбанку.

Крім того, доказом служить і той факт, що журнал «Обрій» не поширюється через Укрпошту, а видається для працівників банку, які є одночасно членами профспілки банку, та серед своїх клієнтів. Сама назва журналу, логотип журналу з обов’язковим зазначенням «Ощадбанк», тематика та зміст публікацій, які стосуються лише інтересів банку. Слід зазначити також про те, що в оспорюваній публікації не зазначено автора-журналіста, але є ссилка, що саме Ощадбанк нагадує і робить вердикт. Тобто, це є підтвердженням, що інформація надійшла не з банку «Аваль» чи прокуратури або суду, а саме з Ощадбанку. І це закономірно, адже згідно ст. 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» журналіст зобов’язаний надати для публікації об’єктивну і достовірну інформацію, а редакція журналу, яка здійснює підготовку і випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновників (співзасновників) (ст. 20 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», зобов’язані здійснювати перевірку наданої журналістом інформації на предмет її об’єктивності і достовірності.

І вже незаперечним доказом служить той лист-замовлення на друк оспорюваного номера журналу «Обрій», який був наданий видавництвом «Преса України» згідно запиту суду. Лист-замовлення на друк журналу до видавництва оформлений на фірмовому бланку не редакції журналу, а Ощадбанку і підписаний він не редактором журналу, а заступником голови Правління Ощадбанку паном Ситом. Тому й не дивно, що представники відповідачів не змогли назвати прізвищ ні відповідального секретаря, ні штатних журналістів, оскільки редакційна колегія складається суто з банківських працівників, а точніше, сама редакційна колегія носить суто формальний характер.

Більше того, суду надано докази про те, що редакція взагалі не є самостійним органом — юридичною особою. Невже ще й після цих безперечних фактів відповідач — Ощадний банк намагатиметься через своїх представників демонструвати непричетність до даної публікації?

Таким чином, доказана пряма залежність редакції від Ощадбанку, а також необхідність нести відповідальність Ощадбанку за друк відомостей, що не відповідають дійсності, оскільки відповідачем як засновником друкованого органу грубо порушено ст.37,49 Законів України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про Інформацію» і т. ін.

Крім того, дана публікація, окрім сарказму та приниження містить ще й точні дані з цифровими показниками, які пересічному журналісту журналу не могли бути відомі без надання їх Ощадбанком, оскільки участі в арбітражному суді за позовом «Альфа» до Ощадбанку ніхто з редакції журналу не брав. (Про це також підтвердив представник редакції та банку). Тому саме банк міг надати до друку дані про те, що «на підставі рішення арбітражного суду спільне підприємство отримало можливість стягнути з банку З мли грн».

Хочу звернути увагу суду на те, що представники відповідачів не змогли також доказати, (оскільки це просто взагалі не можливо було зробити), що відомості публікації про використання Івановим та його фірмою «Альфа» судової системи в протизаконних інтересах, а також про те, що ним зацікавилися компетентні органи — хоч якимось чином відповідають дійсності. Ці грубо образливі слова дійсно не відповідають