Читати книгу - "Хранителі"

Одного дня він справді стисне своїми руками вагітну жінку за горло. Вінс уже відчував те божественне хвилювання, коли отримає той абсолютний дар, коли в його тіло перетече не лише її життєва енергія, а й чиста і незаймана енергія ненародженої дитини в лоні.

Почуваючись так, наче він щойно виграв мільйон, Вінс повернувся до свого мікроавтобуса і поїхав додому. Там він узяв душ, а потім поїхав пообідати до найближчого стейк-хаусу «Стюарт Андерсон», де з’їв філе-міньйон.

6

Ейнштейн пробіг повз Трейвіса з кухні через їдальню і зник у вітальні. Трейвіс із повідцем пішов за ним. Ейнштейн заховався за диваном.

— Послухай, це не боляче, — промовив Тревіс.

Пес злякано дивився на нього.

— Нам ніяк не обійтися без цього перед поїздкою до Вегаса. Ветеринар зробить тобі кілька щеплень від чумки та сказу. Це для твого ж блага, і це не боляче. Потім ми виготовимо тобі свідоцтво, яке слід було виготовити ще кілька тижнів тому.

«Ні».

— Так.

«Ні».

Зігнувшись і тримаючи повідець за застібку, яку надівали на ошийник, Трейвіс підійшов до Ейнштейна.

Ретривер втік, стрибнувши на крісло і вже звідти уважно поглядаючи на Трейвіса.

Повільно виходячи з-за дивана, Трейвіс промовив:

— Послухай, волохата мордо, я — твій хазяїн…

«Ні».

Спохмурнівши, Трейвіс промовив:

— Так, я — твій хазяїн. Ти можеш бути до біса розумним, але все ж ти — пес, і ми йдемо до ветеринара.

«Ні».

Спершись об арку, що вела до їдальні, і склавши руки, Нора промовила, посміхаючись:

— Гадаю, він хоче тобі показати, як поводяться діти, — це на той випадок, якщо ми захочемо їх мати.

Трейвіс кинувся до собаки. Той зіскочив зі свого п’єдесталу й вилетів із кімнати, а Трейвіс, перечепившись через крісло і не втримавшись на ногах, гепнувся на підлогу.

Нора розсміялася.

— Це досить кумедно.

— Куди він побіг? — запитав Трейвіс.

Нора вказала на коридор, що вів до двох спалень і ванної кімнати.

Трейвіс пішов до своєї спальні. Ретривер стояв на ліжкові й дивився на двері.

— Від мене ти не втечеш, — промовив Трейвіс. — Це ж для твого блага, чорт забирай, і тобі зроблять ці щеплення, хочеш ти цього чи ні.

Ейнштейн підняв задню ногу і подзюрив на ліжко. Трейвіс здивовано запитав:

— Що, до дідька, ти робиш?

Ейнштейн припинив дзюрити і, відійшовши від стебнованого покривала, просякнутого сечею, зухвало подивився на Трейвіса.

Той раніше вже чув історії про котів та собак, які висловлювали своє крайнє незадоволення, викидаючи такі ось фортелі. Ще коли він був власником агентства нерухомості, одна з агенток залишила свою карликову коллі в конурці й поїхала у двотижневу відпустку. Коли вона повернулася і випустила собачку, та помстилася їй, обдзюривши її улюблене крісло та ліжко.

Але Ейнштейн був не простим псом. Враховуючи його надзвичайний інтелект, його вчинок викликав ще більше обурення, ніж якби він був звичайним псом.

Трейвіс розсердився. Він підійшов до пса і промовив:

— Цього я тобі не пробачу.

Ейнштейн зіскочив з матраца. Розуміючи, що він зараз спробує втекти з кімнати, Трейвіс позадкував і зачинив двері. Бачачи, що шлях до втечі відрізаний, Ейнштейн одразу ж розвернувся і побіг у дальній куток спальні, де зупинився навпроти шафи.

— Досить бігати, — суворо сказав Трейвіс, розмотуючи повідець.

Ейнштейн відступив у куток.

Зігнувшись і розставивши руки, щоб той не проскочив, Трейвіс нарешті схопив ретривера і причепив повідець до ошийника.

— Ха!

Ейнштейн боязко зіщулився в кутку, опустив голову і затремтів.

Відчуття перемоги швидко минуло. Трейвіс збентежено стояв над собакою, бачачи, як тремтять його боки, а коли Ейнштейн тихо, майже беззвучно заскавчав від страху, Трейвіс, жаліючи і намагаючись заспокоїти ретривера, погладив його і сказав:

— Це ж для твого блага, ти ж знаєш. Краще не жартувати з такими речами, як чумка або сказ. Це не боляче, друже, присягаюся.

Пес не дивився на Трейвіса і не слухав його.

Погладжуючи Ейнштейна, Трейвіс відчув, що той тремтить так сильно, що, здавалося, ось-ось розсиплеться. Він уважно дивився на ретривера, розмірковуючи про все це, а тоді запитав:

— В лабораторії… тобі робили багато уколів? Тобі було боляче? Це через них ти боїшся вакцинації?

Ейнштейн продовжував вити.

Попри спротив, Трейвіс витягнув пса з кутка, щоб той міг помахати хвостом у відповідь. Відпустивши повідець, Трейвіс обома руками взяв Ейнштейна за голову і підняв її, щоби подивитися йому в очі.

— Тобі робили болючі уколи?

«Так».

— Тому ти так боїшся ветеринара?