Читати книгу - "Одіссея капітана Блада"

не так добре озброєний, як зовнішній, саме той, що вони захопили. Але канал поряд з ним набагато вужчий від Бока Чіка, і перш ніж вирішити проходити каналом, було б краще захопити укріплення, яке його захищає. Він запропонував, аби французькі кораблі увійшли в зовнішню гавань і звідти почали бомбардування форту. У той же час триста піратів висадяться з гарматами на східному узбережжі лагуни, густо вкритому фруктовими деревами. Тільки-но почнеться бомбардування з моря, пірати з тилу почнуть штурм форту. Блад вважав, що іспанці, оточені з двох боків і деморалізовані втратою сильнішого зовнішнього форту, не зможуть чинити тривалого опору. Після цього загін де Рівароля залишиться у форту, а Блад зі своїми людьми наступатиме далі й захопить церкву Нуестра Сеньйора де ла Попа, яка бовваніла на високому узгір’ї на схід від міста. Захопивши цю висоту, вони матимуть не тільки прекрасну стратегічну перевагу, а й можливість контролювати єдину дорогу з Картахени в глиб країни. Коли ця дорога буде в їхніх руках, то іспанці не зможуть вивезти з міста своїх цінностей.

Для де Рівароля, — як капітан Блад розсудив, — останній аргумент був найбільш переконливим. До цього барон зневажливо слухав пірата, збираючись розкритикувати його пропозицію, та при останніх словах Блада обличчя де Рівароля раптом змінилося і сам він пожвавішав. Стримано похваливши план Блада, барон наказав негайно бомбардувати форт.

Немає потреби описувати всі подробиці цієї операції. Через бездарність та грубі помилки французьких офіцерів вона пройшла не зовсім вдало: гарматним вогнем форту було потоплено два французькі кораблі. Але під вечір, не витримавши шаленої атаки піратів з тилу, форт капітулював. Ще до ночі Блад зі своїми людьми захопив висоту Нуестра Сеньйора де ла Попа, що височіла над містом, і встановив там гармати, піднявши їх на мулах.

Опівдні наступного дня Картахена, позбавлена захисту й налякана бомбардуванням, повідомила де Рівароля про капітуляцію.

Роздувшись від непомірних гордощів за перемогу, яку він цілком приписував собі, барон продиктував умови капітуляції: місто має здати всі громадські гроші, товари і коштовності. Мешканці можуть лишитися в місті або покинути його, але ті, хто схоче виїхати, мають здати все своє майно. Ті ж, хто залишається, здавали тільки половину майна і віднині ставали підданими короля Франції. Де Рівароль обіцяв не руйнувати церкви і молитовні будинки, якщо вони подадуть повний звіт про цінності, які є в їхньому розпорядженні.

Картахена погодилася на ці умови, бо іншого виходу в неї не було, і наступного дня, п’ятого квітня, барон де Рівароль вступив із військом у місто і оголосив його французькою колонією, призначивши де Кюссі її губернатором. Після цього в кафедральному соборі на честь перемоги було відправлено обідню. Але це було тільки передишкою, бо одразу ж після обідні де Рівароль почав грабування міста. Захоплення Картахени відрізнялося від звичайного піратського нападу тільки тим, що солдатам під страхом найжорстокіших покарань заборонялось заходити в будинки городян. Проте ця видимість захисту особи і власності переможених аж ніяк не свідчила про гуманність де Рівароля. Він переймався, щоб жоден дублон з того непомірного багатства, яке потекло в скарбницю, відкриту іменем короля Франції, не потрапив до кишені солдата. Та щойно золотий потік вичерпався, барон зняв усі обмеження і віддав місто своїм солдатам, які не проминули навіть тієї частки майна нових підданих Франції, яку де Рівароль обіцяв лишити недоторканною. Здобич була величезною. Чотири дні понад сотню мулів возили золото в порт, а звідти на кораблі.

Розділ XXVIII «Чесність» ре Рівароля

Під час капітуляції і протягом деякого часу після цього капітан Блад і велика частина його піратів залишались на своєму посту на висоті Нуестра Сеньйора де ла Попа, абсолютно не знаючи про те, що діялось в Картахені. Пірати добре розуміли свою виняткову роль і роль свого капітана в захопленні цього «золотого» міста, однак Блада навіть не запросили на військову раду, де барон де Рівароль визначав умови капітуляції. Це була образа та водночас виклик.

Іншим часом Блад не стерпів би такої зневаги. Але тепер, коли він змінив свої погляди і намагався назавжди порвати з піратством, він тільки посміхався на знак свого глибокого презирства до французького генерала. Але його офіцери, а ще більше матроси, які в душі залишились піратами, мали зовсім інші думки. Вони були обурені діями барона. І тільки обіцянка капітана Блада негайно переговорити з бароном на якийсь час заспокоїла піратів. Стримавши гнів своїх людей, Блад вирушив на розшуки де Рівароля.

Він знайшов його в одному з будинків, який барон перетворив на канцелярію. Усе навкруги аж кишіло службовцями — реєстраторами доставлених сюди коштовностей. Тут по касових книгах перевіряли суму цінностей, зданих городянами. Барон сидів серед писарів, наче купець, та перевіряв конторські книги, щоб переконатися, чи не вдалося хоч кому з переможених приховати бодай одне песо. Відверто кажучи, це заняття аж ніяк не личило командувачу королівських сухопутних і морських сил Франції в Америці. Але де Рівароль захоплювався цими операціями більше ніж військовими. З неприхованим роздратуванням він відірвав голову від книг, коли до канцелярії зайшов капітан Блад.

— Мосьє барон — привітався Блад. — Мені з вами необхідно поговорити відверто, хоч це й дуже неприємно для вас. Серед моїх людей не сьогодні — завтра вибухне бунт.

Де Рівароль зневажливо й гордовито звів брови.

— Капітан, я теж буду говорити відверто, і ви теж повинні потерпіти. Якщо вибухне бунт, то вся відповідальність за це ляже на вас і ваших офіцерів. Крім того, ви даремно намагаєтесь розмовляти зі мною тоном союзника. Від самого початку нашого знайомства я дав вам ясно зрозуміти, що ви тільки мій підлеглий. Коли ви нарешті це добре зрозумієте, то не станете марнувати час на пусті балачки.

Блад насилу стримався. Одного прекрасного дня він уже відчув, що заради людства повинен перерізати горлянку цьому зарозумілому півнику.

— Ви можете визначати моє становище так, як вам заманеться. Пусті балачки мене теж мало цікавлять, але я мушу нагадати, що від назви речі не змінюються. Мене цікавлять факти, і зокрема той факт, що ми з вами зв’язані певною угодою — угодою, яка чітко визначає умови