Читати книгу - "Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура"

47

Казанова Джованні Джакомо (1725–1798) — італійський авантюрист, солдат, шпигун, дипломат і письменник. У 12-томних “Мемуарах” (1791-98) змалював своє багате на пригоди життя.

48

Вассар — привілейований приватний жіночий коледж у штаті Нью-Йорк, заснований 1861 р.

49

Чосер Джефрі (1340–1400) — видатний англійський письменник пізнього середньовіччя. Головний його твір (незакінчений) “Кентерберійські оповідання” — збірник новел у віршах, що їх нібито розповідають один одному прочани, які йдуть до Кентербері уклонитися мощам архієпископа Фоми Бекета.

50

У роки малолітства французького короля Людовіка XV країною правив регент — Філіпп Орлеанський (1674–1723). Це був період занепаду дворянської монархії, коли аристократи й церковники дійшли до крайньої розпусти й цинізму. Сам регент зажив у народі слави п’яниці і розпусника. Звідси й вираз: “єпископ доби регентства” — як синонім аморальності.

51

Усі подробиці про життя самітників, наведені в цьому розділі, запозичені нами з книжки Леккі, але їх дуже пом’якшено. Все ж таки це не історичний твір, а повість, і в ній недоречно (і непристойної) виглядала б більшість тих одвертих деталей, які викладені в науковій праці (М. Т.).

52

Вимова валлійських, тобто кельтського походження імен — для англійців справа досить нелегка.

53

“Страшні слова” янкі — це підібрані для жарту складні німецькі словофрази. Перше перекладається приблизно так: “Константинопольська компанія по виробництву катеринок”; друге — “Мерзенні спроби нігілістів підірвати динамітом театральну касу”; третє: “Жалібна комедія весілля верблюдячого пастуха, службовця тропічної транспортної служби армії Трансваалю”; четверте: “Майстер, який виготовляє мармурові надгробки мавританці, матері вбивць, що вчинили масову різанину в Мецці”. Останнє “страшне слово” — безглуздий набір звуків.

54

Меншн-Хаус — офіційна резиденція лорд-мера Лондона.

55

Ольдермен — виборна посада в общинному міському самоуправлінні Англії.

56

Бушель — міра об’єму рідин і сипучих тіл, дорівнює 36,37 л (в Англії) і 35,24 л (в США).

57

Пендрагон (кельтською мовою “драконова голова”) — титул, який мав батько короля Артура; згодом його було присвоєно всьому їхньому королівському роду.

58

Пізанська падаюча вежа — кругла мармурова споруда заввишки 56 м в італійському місті Піза, побудована в 1174–1350 рр. Внаслідок осідання ґрунту вежа нахилилася на 5,2 м, згодом її укріпили й залишили в такому положенні.

59

Гаманці-пістолети — гаманці у формі трубки, з якої при натисканні пружини вискакували монети, були поширені в Америці за часів Твена.

60

Мільрейс — золота монета вартістю в 1000 реалів, яка була в обігу з середини XIX ст. до 1911 р. в Португалії та Бразилії — до 1942 р.

61

Гутенберг Йоганн (бл. 1394-99-1468) — винахідник сучасного способу книгодруку за допомогою набірного шрифту.

62

Уатт Джеймс (1736–1819) — англійський механік, винайшов універсальний паровий двигун.

63

Аркрайт Річард (1732–1792) — англійський підприємець у галузі текстильного виробництва. Йому приписують винахід ткацького верстата.

64

Уїтні Елі (1765–1825) — американський інженер, винайшов бавовноочисну машину.

65

Морзе Семюель (1791 — 1872) — винахідник електричного телеграфу; 1838 р. розробив телеграфний код, названий його ім’ям.

66

Стефенсон Джордж (1781 — 1848) — англійський механік-самоук, сконструював перший у Англії локомотив (1825).

67

Белл Александр (1847–1922) — один з винахідників телефону (1876).

68

Горацій Коклес (тобто Одноокий) — давньоримський легендарний герой 6 ст. до н. є. Захищав міст через р. Тібр у Римі, один проти всього етруського війська, поки римляни за його спиною розбирали міст, щоб ворог не ввійшов до Рима. За цей подвиг йому спорудили статую в храмі Вулкана в Римі.

69

В трагедії Шекспіра (1564–1616) “Гамлет, принц датський” з’являється привид убитого короля, батька Гамлета, в повному озброєнні та похоронному савані.

70

Місце, що його може зайняти лише той найкращий лицар, для якого воно зроблене; іншим воно несе смерть (прим. перекл.).

71

Відлучення (або інтердикт) — найсуворіша кара, яку накладали в середні віки римські папи та єпископи на окремих осіб і цілі області; полягала в забороні церковних cлужб та обрядів; відлучення було ефективним методом боротьби церкви із світською владою.