Читати книгу - "Homo Deus"

Такі ліберальні звичаї, як демократичні вибори, застаріють, бо Google зможе представляти навіть мої політичні вподобання краще, ніж я сам. Коли я стою в кабінці виборчої дільниці, лібералізм наказує мені консультуватися з моїм справжнім «Я» і вибирати, яка партія чи кандидат відображає мої найглибші бажання. Однак науки про життя зазначають, що коли я стою там, у кабінці, я насправді не пам’ятаю всього, що відчував і думав за роки після попередніх виборів. Ба більше, мене бомбардує шквал пропаганди, піару й випадкових спогадів, що цілком можуть спотворити мій вибір. Як і в експерименті Канемана з холодною водою, у політиці «Я», котре розповідає, теж дотримується правила «кульмінація — кінцевий результат». Воно забуває абсолютну більшість подій, пам’ятаючи лише кілька екстремальних випадків, і надає зовсім непропорційної ваги останнім подіям.

Протягом довгих чотирьох років я раз по раз скаржився на політику прем’єр-міністра, кажучи собі й кожному, хто хотів слухати, що він «зруйнує життя всіх нас»». Однак за кілька місяців перед виборами цей уряд знгіжує податки і чесно витрачає гроші. Правляча партія наймає найкращих фахівців, щоб провести блискучу кампанію, з добре врівноваженою сумішшю загроз і обіцянок, які звертаються безпосередньо до центру страху в моєму мозку. На ранок у день виборів я прокидаюся із застудою, яка впливає на мої ментальні процеси й змушує віддати перевагу безпеці та стабільності перед усіма іншими міркуваннями. І — оп! Я повертаю людину, яка «зруйнує життя всіх нас», знову в керівне крісло на наступних чотири роки.

Я не міг би уберегтися від такої долі, якби не уповноважив Google голосувати за мене. Знаєте, що Google народився не вчора. Хоча він не ігноруватиме останні зниження податків і виборчі обіцянки, але він пам’ятатиме і те, що сталося за попередніх чотири роки. Він знатиме, який у мене тиск щоранку, коли я читаю ранішні газети, і як рівень допаміну різко падає, коли я дивлюся вечірні новини. Google знатиме, як заблокувати порожні гасла піарників. Він розумітиме, що хвороба робить виборців схильними більше в бік правих, аніж зазвичай, і компенсуватиме це. Отже, Google зможе голосувати не згідно з моїм короткочасним порухом розуму, і не згідно з фантазіями «Я», що розповідає, а радше відповідно до реальних почуттів та інтересів збірки біохімічних алгоритмів, відомих як «Я».

Природно, що Google не завжди буде правий. Зрештою, це лише ймовірності. Однак, якщо Google прийматиме достатньо хороші рішення, люди віддаватимуть йому дедалі більшу владу. З плином часу бази даних розростатимуться, статистика ставатиме точнішою, алгоритми вдосконалюватимуться, і рішення будуть ще кращими. Ця система ніколи не знатиме мене досконало і ніколи не буде непогрішною. Однак у цьому нема потреби. Лібералізм колапсує в той день, коли система знатиме мене краще, ніж я знаю себе. Що не так складно, як звучить, враховуючи, що більшість людей насправді не знають самі себе достатньо добре.

Останні дослідження, організовані Facebook — головним конкурентом Google, — засвідчили, що вже нині алгоритм Facebook краще судить про особистості людей і їхні вподобання, ніж навіть їхні друзі, рідні й шлюбні партнери. Ці дослідження було проведено на 86 220 добровольцях, які мають акаунт у Facebook і які заповнили персональну анкету з сотнею пунктів. Алгоритм Facebook передбачив відповіді добровольців на основі моніторингу своїх «лайків», тобто які веб-сторінки, зображення та кліпи вони позначають кнопкою «лайк». Що більше «лайків», то точніше передбачення. Вражає, що цей алгоритм потребував набору лише десяти «лайків», щоб перевершити передбачення вашої поведінки колегами по роботі. Йому треба сімдесят «лайків», гіцоб перевершити передбачення друзів, 150 — членів сім’ї і 300 — шлюбних партнерів. Інакше кажучи, якщо так трапилось, що ви натиснули 300 «лайків» на своєму акаунті Facebook, то його алгоритм передбачить вашу думку і бажання краще, аніж ваш чоловік чи дружина!

Дійсно, у деяких сферах алгоритм Facebook спрацьовував краще, ніж сама особа. Учасників просили оцінити такі речі, як свій рівень споживання психоактивних речовин чи розмір їхніх соціальних мереж. Судження учасників були менш точними, ніж алгоритму. За результатами дослідження автори статті (а не алгоритм Facebook) дійшли такого висновку: «Люди можуть нехтувати власними психологічними судженнями й покладатися на комп’ютери, приймаючи життєво важливі рішення щодо, скажімо, вибору дій, кар’єрного плану чи навіть романтичного партнера. Цілком можливо, що такі рішення на основі даних поліпшать життя людей».

Звертаючись до песимістичніших речей, слід сказати, що ці дослідження означають також, що на майбутніх президентських виборах Facebook знатиме не лише політичну думку десятків мільйонів американців, а й те, хто серед них є критичними виборцями, які сумніваються, і як цих виборців можна повернути до бажаного вибору. Facebook може сказати, що в Оклахомі перегони між республіканцями й демократами особливо рівні, виявити 32 417 виборців, які ще не обрали остаточної позиції, і визначити, що має говорити кожен кандидат, щоб схилити виборця на свій бік. Як Facebook може отримати такі безцінні політичні дані? Ми даємо їх безкоштовно.

У період розквіту європейського імперіалізму конкістадори й торговці купували цілі острови й країни в обмін на кольорові буси. У XXI столітті наші особисті дані є, напевно, найціннішим ресурсом, який ще можуть запропонувати більшість людей, і ми віддаємо їх технічним гігантам в обмін на електронну пошту й відео смішних котів.

ВІД ОРАКУЛА ДО ДИКТАТОРА

Якщо Google, Facebook та інші алгоритми стають загальновідомими оракулами, вони цілком можуть перетворитися в агентів і зрештою у диктаторів. Щоб зрозуміти цю траєкторію, розгляньмо випадок Waze — навігаційного додатка на основі GPS, яким зараз користуються багато водіїв. Waze — це не просто карта. Мільйони користувачів додатка постійно оновлюють карту стосовно заторів, автомобільних аварій і поліцейських машин. Тому Waze знає, як відвести вас від зони із заторами і швидко привести до кінцевого пункту найприйнятнішим маршрутом. Коли ви під’їжджаєте до перехрестя і ваш інстинкт підказує вам повернути праворуч, a Waze наказує повернути ліворуч, то користувачі рано чи пізно переконуються, що краще слухатись Waze, а не своїх відчуттів.

На перший погляд видається, що алгоритм Waze — лише оракул. Ви ставите запитання, оракул відповідає, а вже ваша справа — яке рішення прийняти. Однак якщо оракул заслужив вашої довіри, то наступним логічним кроком