Читати книгу - "Дитинство. Молодість. Літня пора, Джон Максвелл Кутзее"

— Різним людям. У листах. Він не називав вас, але вас дуже легко ідентифікувати. Крім того, зберігав вашу фотографію. Я натрапив на неї серед його паперів.

— Фотографію! А я можу побачити її? Вона при вас?

— Я зроблю копію й вишлю вам.

— Так, звичайно, я мала велике значення для нього. Він був закоханий у мене, по-своєму. Але велике значення можна мати у важливій формі і в неважливій, і я сумніваюся, що я мала значення у важливій формі. Я маю на увазі, що він ніколи не писав про мене. Я ніколи не ввійшла до його книжок. Це спонукає мене думати, що по-справжньому я ніколи не квітла в його душі, ніколи по-справжньому не народилася.

[Тиша.]

— Нема що сказати? Ви читали його книжки. Де в його книжках ви знайдете мої сліди?

— Я не можу відповісти на це запитання. Я не знаю вас досить добре, щоб сказати. Ви не впізнаєте себе в жодному з його персонажів?

— Ні.

— Можливо, ви присутні в його книжках у розмитій формі, яку годі виявити одразу.

— Можливо. Але хотілося б бути переконаною в цьому. Що, йдемо далі? Де я зупинилася?

— Вечеря. Лазанья.

— Так. Лазанья. Завоювання. Я нагодувала його лазаньєю, а потім довела до кінця своє завоювання. Якою відвертою я маю бути тут? Оскільки він мертвий, ніяка нескромність із мого боку не може мати значення для нього. Ми використали подружнє ложе. Якщо я збираюся позбавити святості свій шлюб, думала я, це можна зробити повного мірою. Та й ліжко зручніше за диван чи підлогу.

Щодо самого досвіду, — я маю на увазі досвіду невірності, бо саме таким той досвід здебільшого й був для мене, — він виявився дивнішим, ніж я сподівалася, й минув раніше, ніж я звикла до його дивності. Але збуджував, тут навіть годі сумніватися, від початку до кінця. Моє серце калатало без упину. Ні, такого я ніколи не забуду. Я була згадала про Генрі Джеймса. В нього є повно зрад, але я нічого не пригадую про чуття збудження, загостреного самоусвідомлення під час самого акту — я маю на увазі, акту зради. Джеймс любив зображувати себе як великого зрадника, але я запитую себе: чи мав він який-небудь справжній досвід, досвід реальної фізичної невірності?

Мої перші враження? Я відчула, що мій новий коханець кістлявіший за мого чоловіка і легший. «Не їсть досить», — пригадую, подумала я. Разом із батьком у тій жалюгідній хатині на Токай-роуд, удівець і його неодружений син, двоє невдах, два занапащені життя, вони сиділи на свинячій ковбасі, печиві та чаї. Оскільки він не захотів привести сюди батька, може, мені треба почати ходити до них із кошиками поживних харчів?

Зі мною лишився образ, як він нахилився наді мною із заплющеними очима і гладив моє тіло, напружившись від зосередження, немов намагався запам’ятати мене самим дотиком. Його рука ковзала вгору і вниз, уперед і назад. Тієї пори я ще пишалася своєю фігурою. Біг підтюпцем, гімнастика, дієта — хіба не дають вони винагороди, коли ви роздягаєтесь для чоловіка, якщо тут узагалі має бути якась винагорода? Може, я й не була красунею, але принаймні було, мабуть, приємно мацати мене, тугу і свіжу, чудовий зразок жіночої плоті.

Якщо вас така розповідь бентежить, скажіть, і я буду стриманіша. Я належу до однієї з інтимних професій, тож відверта розмова не бентежить мене, поки вона не бентежить вас. Ні? Все гаразд? Розповідати далі?

Того разу ми зійшлися вперше. Цікавий, цікавий досвід, але не приголомшливий. Тоді я й не сподівалася, що він буде приголомшливим, в усякому разі, не з ним.

Я лише вирішила уникати емоційної прив’язаності. Принагідна розвага — це одне, а закохане серце — річ зовсім інша.

У собі я була цілком упевнена. Я не збиралася віддавати своє серце чоловікові, про якого майже нічого не знала. А як щодо нього? Може, він такий тип, що думатиме про те, що сталося між нами, і вибудує з нього щось більше, ніж було насправді? Стережися, казала я собі.

Минали дні, але від нього не було жодного слова. Щоразу, коли я проїздила повз його дім на Токай-роуд, я гальмувала й видивлялася, але ніде не бачила його. Не було його і в супермаркеті. Я могла дійти тільки одного висновку: він уникає мене. Певною мірою це був добрий знак, але він однаково дратував мене. Насправді завдавав мені болю. Я написала йому листа, старомодного листа, приклеїла марку й кинула до поштової скриньки. «Невже ти уникаєш мене? — писала я. — Що я маю зробити, щоб запевнити тебе, що я хочу, щоб ми були добрими друзями, не більше?» Ніякої відповіді.

Чого я не згадала в тому листі і безперечно не згадала, побачивши його наступного разу, так це того, як я провела суботу-неділю безпосередньо після його візиту. Ми з Марком стали наче кролики: мали секс у ліжку, на підлозі, в душі — всюди, і то навіть тоді, коли бідолашна невинна Кріссі не спала в ліжечку, позіхала й гукала мене.

Марк мав свої уявлення, чому я в такому розпаленому стані. Думав, ніби я відчуваю на ньому запах його подруги з Дурбана і прагну довести, наскільки я краща, — як тут сказати? — наскільки я краща виконавиця, ніж вона. В понеділок після тих вихідних він замовив авіаквиток на Дурбан, але скасував свій політ, подзвонив у контору і сказав, що захворів. Потім ми знову пішли в ліжко.

Марк не міг насититися мною. Він вочевидь був у захваті від інституту буржуазного шлюбу і можливостей, які він надає чоловікові ганятися за насолодою: і за межами дому, і вдома.

Щодо мене, то я була — я добираю слова дуже ретельно — до нестями збуджена тим, що мала двох чоловіків із таким коротким інтервалом між ними. Я казала собі радше приголомшено: «Ти поводишся, як повія! Невже це твоя натура?» А в глибинах душі пишалася собою, ефектом, який можна отримати. В ті вихідні я вперше добачила можливість безкінечно зростати у сфері еротики. Доти я мала досить банальне уявлення про еротичне життя: ви досягаєте статевого дозрівання, потім рік, два чи три вагаєтесь на бортику басейна, потім занурюєтесь і бовтаєтесь, аж поки знайдете пару, що задовольняє вас, і на цьому кінець, кінець