Читати книгу - "Повернути себе. Том 2, Олександр Шаравар"

      На щастя, Декс з командою не вимагалося брати участь у боях особисто. Після знищення більшої частини баз на планеті військові й самі розпочали військові дії проти зіургів.

      Зараз практично вся планета вкрита сотнями та тисячами гарячих точок, у яких борються сили оборони. Поширення біологічної зброї проти зіургів лише допомагає їм у цій справі.

       —  Ну нарешті, - почув Фіск, щойно капсула над ним відкрилася. Майже відразу його почала обіймати Маарі, ледве стримуючи сльози радості.

       — Заспокойся, люба, все буде добре, ще тиждень, і ми покинемо цю планету назавжди. - обійняв у відповідь дівчину хлопець. - Все буде гаразд.

       — Я.. я вірю тобі, — сказала Маарі, після чого перестала стримуватися і розплакалася на грудях хлопця. Лише хвилин через десять, виплеснувши емоції, що накопичилися, дівчина заспокоїлася. Вона була майже щаслива. Її коханий був поруч, живий і здоровий. Їм просто зараз нічого не загрожувало, а скоро вони й зовсім покинуть цю планету. - Як я виглядаю?

        —  Чудово, - відповів Фіск. - Тільки треба почервоніння з очей прибрати. Карла начебто нам кидала програму для нанітів.

       —  Одну секунду, - сказала Маарі і дістала комунікатор, щоб запустити наніти. Через кілька секунд вона щільно затиснула очі, а потім, коли відкрила, від почервоніння не залишилося й сліду.

        — Як, до речі, наніти поводяться без нейромережі? — запитав Фіск. Декс, на прохання Фіска, злегка доопрацював програмне забезпечення медичних нанітів, щоб ними можна було керувати не лише через нейромережу, а й через комунікатор. Ось їх і запровадили потім Маарі. Звичайно, про повний функціон ніхто не говорить. Але підтримка організму у здоровому стані плюс ще кілька фішок вони цілком роблять.

         — Поки що не звикла. Каарла сказала, що через два роки я зможу встановити нейромережу. Або потрібна індивідуальна біонейромережа. - відповіла дівчина.

         — Я говорив із Мізідою з цього приводу. Вона дасть мені десять сертифікатів на встановлення індивідуальних нейромереж у будь-якому офісі нейромережі. - відповів Фіск, - Отже, коли виберемося, то поставимо тобі найкрутішу нейромережу.

          —  Коли це ще буде, - насупилась дівчина, після чого голосно грюкнула в долоні, - Все, досить, ми надто засиділися. Хлопці хочуть випити і чекають лише на тебе, щоб привід був.

        Одягнувшись у звичний комбінезон, хлопець із дівчиною попрямували до їдальні, де їх уже чекали інші. Насправді, свято потрібно було не так Фіску і Маарі, скільки всім іншим, потрібен був просто привід, щоб відволіктися від усього.

         Зустріли пару з радістю і практично одразу змусили випити по чарці планетарки, не зважаючи на спроби відмовитись Маарі. Вона практично відразу ж покосилася від такого міцного напою і, сівши на диван, задрімала.

        А ось Фіск завдяки посиленій регенерації та захисту симбіонтами, навіть якби й хотів, не зміг напитися. Тепер відключення нанітів для пиятики йому не допомагало, симбіонти працювали автономно, а керувати ними не було жодної можливості.

        Так що, як хлопці почали хмеліти, Фіск з усіма попрощався і, розбудивши Маарі, вирушив разом з нею в їхню кімнату. Треба було відпочити, наступного дня у планах було тренування з Дексом, щоб з'ясувати поточний стан псіоніки хлопця.

         Ранок почався з ментального удару, Фіск одразу ж схопився на ноги і, широко розплющивши очі, почав шукати навколо себе небезпеку, але, крім нього і Маарі, нікого в кімнаті не було.

        Лише коли він почув ментальний смішок сполота, то зрозумів, хто стоїть за такою екстраординарною витівкою. Почавши матюкатися на зухвалого та безцеремонного ксеноса, Ебенезер швидко одягнувся і попрямував до тренувального залу.

       —  І треба було так будити? У мене голова досі болить, - поскаржився невдоволений хлопець.

        — Треба, ти послаблюєш свій ментальний захист, коли спиш, це погано, ти його повинен тримати уві сні на такому ж рівні, як і вдень. ти можеш. Використовуй все, що хочеш, я нападати не буду, тільки захищатися. - сказав Декс.

        —  Я помщуся за ранок, - кровожерно посміхнувся Фіск і атакував сполота своєю здатністю.

         Раніше хлопцеві вдавалося вплинути хоча б на шкіру вчителя. Але зараз Фіск відчув, що йому явно не вистачає сили. Декс використовував стандартний спосіб зміцнення організму, а саме - просочення шкірного покриву псі-енергією.

         Зазвичай, незважаючи на це, хлопець примудрявся хоч трохи пошкодити шкіру, зараз же зовсім не виходило. Нахмурившись, Фіск спробував сконцентрувати свою здатність на меншій площі. Від напруження навіть піт виступив на скронях, але це було марно, тепер його сили не вистачало для того, щоб прямо пошкодити Декса.

      —  Не можу, - стомлено промовив Фіск, - не вистачає сили пробити захист.

      —  Я відчув, що приблизно на третину менше сили вкладаєш в удар, спробуй повітряний бур, - відповів Декс і приготувався до відбиття нової атаки.

       —  Увімкни щити в залі, я його погано контролюю, - попросив хлопець.

      Дочекавшись, коли всі стіни зали покриються ледь помітними переливами енергетичного щита, Фіск розпочав створення повітряного бура. Використовувалася ця атака проти одиночного та добре броньованого, але не захищеного щитами супротивника.

       Використовувався лише телекінез, за ​​його допомогою потрібно розкрутити повітря до кількох сотень тисяч обертів за хвилину, а потім спрямувати отриману атаку в супротивника. Щити утримували атаку досить добре, хоч і вимагали при цьому більше енергії. А ось супротивника, не захищеного щитами, розривало на частини, незважаючи на те, якою бронею захищався.

       Декс формував подібну атаку за кілька сотих секунд. Фіску потрібно майже півхвилини, все ж таки йому до рівня володіння телекінезом Декса було дуже далеко.