Читати книгу - "Безмірна залежність"

мені сюрприз. Впевнена, що він з самого початку планував так зробити. Я відчувала, що ми з Іллею після зустрічі стали ще ближчими, він розкривався переді мною. Можливо, зустріч з батьками допоможе йому визначитися, а розлука зі мною зміцнить його кохання. Може, після повернення до Німеччини Ілля стане більш серйозним і захоче побудувати зі мною справжні стосунки.

А поки я могла спокійно готуватися до новорічних свят, не чекати від Іллі повідомлень, дзвінків. Хіба що на Новий рік, адже він обіцяв мене привітати. Нам потрібен був час, щоб зробити наше кохання ще міцнішим.

Частина друга
22 грудня 2017 року

Наступного дня я спокійно працювала, сподіваючись, що нарешті буду зосереджена на роботі. Я вважалася одним з кращих працівників, але починаючи з літа вічно витала в хмарах, мені важко було зібратися з думками, у мене практично ніколи не було сили працювати якісно і швидко. Тепер настав час знову повернутися до ладу.

Після обіду, коли я дійсно вже втягнулася в робочий процес, мій телефон завібрував.

«На жаль, не втримався», — надійшло повідомлення від Іллі. Я завмерла. Він написав мені в тому месенджері, де останнього разу я написала йому підбадьорююче повідомлення «Тримайся». І ось тепер він відповів, даючи мені тим самим зрозуміти, що він уже вдома і все добре.

Але ж… я хотіла відпочити. А тепер мені знову треба було чекати, адже на це повідомлення я не могла не відповісти.

«Так і знала, що одразу підеш в загул», — написала я жартівливо, і знову повернулася до звичайного стану очікування. Але Ілля мені так і не відповів.

23 грудня 2017 року

Весь день він мовчав, а мені чомусь було неспокійно на душі. Після його повідомлення я знову почала чекати і тепер боялася, що Новий рік буде зіпсований. Залишалося сподіватися, що більше він не буде мені писати, і до свят я заспокоюся.

Дивно, чому я не раділа його вчорашньому повідомленню, адже воно свідчило про те, що він пам'ятає про мене? Але, напевно, мені було б легше, якби Ілля просто написав мені «Люба, я прилетів, все добре», а я б відповіла «Відпочивай, коханий» і нічого не чекала б у відповідь. Але тепер я постійно перевіряла, чи прочитав він моє повідомлення, чи був у мережі, замість того, аби займатися своїми справами.

24 грудня 2017 року

У мене в гостях були подруги, і я зізналася їм, що їздила до Іллі. Вони були дуже здивовані, тому що до цього дня вважали Іллю негідником, який знущається з мене, а тепер вони не знали, що й гадати. Я поділилася з ними своїми переживаннями з приводу того, що Ілля зникне або не захоче кардинально змінювати своє життя, щоб бути разом, але хіба могли вони мені чимось допомогти?

Коли вони пішли, я знесилена лягла на диван і включила пісню, під яку плакала від щастя в обіймах Іллі.

Мій телефон завібрував. Ілля надіслав мені фото з Тюмені: він був в якомусь спортивному залі, а на одному з фото я побачила на його руках браслетики, які подарувала при зустрічі. Від щастя у мене запаморочилося у голові.

«Коханий, ти надів мій подарунок! Це так мило. Обожнюю тебе», — написала я і надіслала йому своє фото з корпоративу, який відбувся на моїй роботі в п'ятницю.

Весь вечір я милувалася Іллею. Він пам'ятав про мене — це головне.

25 грудня 2017 року

Я була на роботі, коли о десятій ранку отримала від нього відповідь:

«Що це за люди поруч з тобою? А ти у мене красуня. Залікове фото».

Я посміхнулася:

«Це просто мої колеги на корпоративі. А я сумую за тобою і цілую багато, багато разів».

Я намагалася писати кожне повідомлення як побажання і не ставити зайвих запитань, щоб не боятися не отримати відповідь. Я вже давно звикла до того, що Ілля не відповідає на питання, він їх ставить, він не з'являється тоді, коли мені потрібен, а тоді, коли я потрібна йому. Я прийняла це, я кохала його таким, яким він є, тому не ображалася на нього, а щоб уникнути переживань і страждань, намагалася контролювати, що і коли я пишу йому. Тому ніяких запитань, тільки ніжні любовні повідомлення.

Я навіть здивувалася, коли ввечері Ілля мені знову написав:

«Скільки?» — він мав на увазі, скільки разів я його поцілую.

Я вирішила зробити йому приємне і надіслати своє фото, але зробити його теплим, затишним, щоб Ілля захотів бути поруч. І ось що вийшло: на фото було видно мої ніжки на дивані і те, як я тримаю чашку гарячого чаю, а на чашці були намальовані червоні губки; в кадрі також було видно прикрашену новорічну ялинку і телевізор, по якому показували його улюблене гумористичне шоу.

Я надіслала йому це фото зі словами: «Не вистачає тебе поруч», — і весь залишок дня відчувала радість від того, що подарувала Іллі частинку свого тепла.

26 грудня 2017 року

Я відчувала якесь дивне почуття: ніби між мною та Іллею виник невидимий зв'язок. Я прокинулася посеред ночі, близько п'ятої ранку, і увімкнула інтернет. На мессенджер одразу надійшло повідомлення від Іллі. Відкрила його і побачила, що Ілля онлайн і пише мені ще. Дивно, що я прокинулася саме тоді, коли він мені писав.

«Мені потрібно дуже багато поцілунків, — написав він, а потім додав, — і без зупинки».

Я посміхнулася і поцілувала екран телефону. До підйому на роботу залишалася ще година, і я вирішила поспати. Але через півгодини мене знову розбудив звук вхідного повідомлення. Воно було голосовим: