Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

.

Залишався лише його вибір.

!

Нащадок маршала кращий, ніж я думав. Він підняв у руці скелетний посох. Але я не можу здатися!

Тільки-но він закінчив говорити, як до Брандо пронизало біле світло.

.

Морозний вовк.

.

Емблема роду Телек.

Вони були найстрашнішими звірами зими на півночі Бретана. Вони були безжальні, і вони дихали подихом зими. Гірські жителі вірили, що зимові вовки є виразниками зими. Їх поява означала прихід зими, а коли прийде зима, все замерзне, і це буде пора року, коли все живе впаде в застій і вічний сон.

.

У легендах, які ходили в сільській місцевості, коли боги відмирали в минулу епоху, була нескінченна зима. Весна не повернеться, а після неї настане кінець світу.

.

Нескінченна зима.

.

Це була стихія герцога Амбунара.

.

В одну мить температура в приміщенні впала. Брандо, який виніс на собі основний тягар, похитав головою, наче очікував цього.

.

Було очевидно, що поганий характер Вовка-духа не є незаслуженою репутацією.

1046

Розділ 1046

Як тільки герцог Амбунал поворухнувся, Брандо зреагував. Галран Гея вже вийшла з піхов, і темний клинок перегородив шлях Укусу Зимового Вовка. При цьому елементи простору-часу були щільно упаковані, а лінії закону були настільки щільними, що утворювали ртутну стіну. Це був прояв сили вищої Сили Стихій. Сила стихії здивувала герцога Амбунала. Це був прояв найвищого рівня Стихійної Сили. За довгу історію Вонде незліченна кількість героїв були як зірки на небі, а ті, хто міг осягнути такий закон, були найяскравішими зірками на небі.

Він начебто щось зрозумів, але цього вагання було недостатньо, щоб змусити старого солдата, який пережив трагічну війну, відмовитися від меча і здатися в полон. Можливо, він бачив невдачу, і ця невдача була такою ж, як передчуття власної смерті на полі бою Другої священної війни кілька десятиліть тому. У цьому світі не було безсмертних воїнів, але не було воїнів, які здалися б зі своїми мечами.

Хоча Брандо очікував впертості та сили цього вовка-привида, він не очікував, що недооцінив свого супротивника. Щільні шари просторово-часових елементів відвернули більшу частину енергії атаки герцога Амбунала в спотворений простір, але невелика частина, що залишилася, все одно прорвала важку оборону і влучила в хребет Халрана Геї.

Від Халрана Геї виходила жахлива сила, і перш ніж він встиг зреагувати, він побачив, що пейзаж перед ним розмився, а його спина сильно вдарилася об стіну.

!

Господи мій!

Він невиразно почув крики Ютти, Мейєра та інших, і шалений імпульс перед ним знову атакував. Подих льоду стелився по товстому килиму на підлозі, наче він жив своїм життям, залишаючи за собою замерзлий ліс. В одну мить він опинився прямо перед ним. Ця сила була жахливою. Прірва між піком закону і Просвітництвом стихій виявилася більшою, ніж він очікував. У грі через обмеження рівня в кожній версії гравці рідко мали можливість відчути такий розрив між двома світами. Але тепер Брандо відчував, що бореться зі світовим босом наодинці.

.

Спочатку він думав, що після хрещення Чорного Лицаря Білого він готовий до влади над королівством, але цієї підготовки виявилося недостатньо.

Герцог Амбунар також був на півкроку в царство Лімітерів, а ще він був ветераном Священної війни. Він пережив пекельну різанину, і його рішучість не зрівнялася з жодною іншою.

Брандо не міг думати ні про що інше. Він негайно активував Божевілля, і по його тілу хлинув приплив енергії. Намір убити в його серці злетів, і він підняв меч, щоб заблокувати укус зимового вовка герцога Амбунара. Цього разу він чітко відчував, що сили суперника сильно ослабли, але насправді це була ілюзія, викликана раптовим збільшенням власних сил. Брандо багато разів використовував здатність Берсерк, тому, природно, він не помилився. З силою герцога Амбунара він з тріском провалився крізь стіну, і в хмарі пилу вже прибув за межі фортеці Конгвей.

Герцог Амбунар не відмовився від атаки, і в той же час погнався за ним, готуючись втретє скористатися Укусом Зимового Вовка.

Фортеця Конгвей була побудована на березі бірюзової річки, а кабінет Брілла випадково опинився на березі річки. У цей час обидві сторони фактично вели бої на поверхні річки. Герцог Амбунар підняв в руку скелетний посох і зібрався атакувати, але в цей момент сталася несподівана сцена. Раптом у його руці блиснув чорний вогник, і Скарб Темряви раптом зіщулився і вибухнув посередині.

.

Бурхливий сплеск темної енергії нахлинув, і герцог був захоплений зненацька вибухом. На поверхні річки блиснув чорний вогник, і ударна хвиля вибуху миттєво прокотилася на всі боки, видавлюючи на поверхню річки напівсферичну западину. Після того, як ударна хвиля пройшла, поверхня води вибухнула. Йшов дрібний дощ, і дощ забруднив небо пилом, а потім перетворився на багнюку і впав униз.

.

Герцог Амбунар був збентежений вибухом, а скелетний посох в його руці вже давно був розбитий. Не встиг він збагнути, що сталося, як перед ним під дощем промайнула постать, і він відчув лише холодок на шиї. Він відчув холод клинка Халрана Геї. Він трохи злякався, розплющив очі і виявив, що Брандо використав вибух як можливість наблизитися до нього і покласти меч йому на шию.

Опонент дуже вдало розрахував час, наче вибух його зовсім не торкнувся. Він наче й очікував цього. Інакше, володіючи своїми здібностями, він зміг би вчасно зреагувати.

.

Деякий час він мовчав, подивився на скелетний посох у своїй руці і пустив його у воду Бірюзової річки. Він підвів очі і сказав: Здається, військо мертвих скінчилося для. Це так, як ви й очікували. Скарб мертвих, який Мадара зазнала стільки клопоту, щоб знайти, такий слабкий у ваших руках. Мало того, ви навіть використовували його, щоб заманити мене в дію, і я був настільки дурний, що попався на це.

,

Брандо посміхнувся, подумавши, що все це випадковість. План Білого легіону був скрупульозним. Якби він не зіткнувся з Чорним Лицарем, Білим, не дізнався від нього весь план і не отримав уламки Ордену, навіть якби він знав заздалегідь, що Срібна Королева працює зі скелетами Мадари, було б важко захистити Порт Сажень.

Але він зіткнувся з ними. Звичайно, це було ще й тому, що він був досить чутливим. Після того, як наступальна та оборонна позиції були змінені, настала черга герцога Амбунара не знати про це.

Примарні вовки не заслуговували на свою репутацію, і силу Білого