Читати книгу - "Таємниця Зоряної кімнати"

покраплена мідними цятками, безшумно відкрилася. По хатині пронісся дух нафталіну, сухого чебрецю, старої шкіри. Пергаменти лежали на дні скрині, туго перев'язані червоним оксамитовим шнурком. Юрко вніс їх у хату, розв'язав, почав розкладати на столі, побіжно читати їх. Нічого особливого в тих пергаментах не було. Йшлося там про договір між Юрковим прадідом і паном Хоткевичом, про його обов'язки і оплату праці. У кінці договору була приписка, що цеховий майстер Федір Береговий обіцяє тримати в секреті всі свої роботи й обов'язки, інакше договір втрачає будь-яку силу і пан Хоткевич вправі буде подати на механіка в суд і відмовити в оплаті його праці.

Ще один пергамент засвідчував, що пан Хоткевич згоден на викуп кріпачки Уляни Сташко і за суму сто карбованців віддає її механіку Федору Береговому. Уляна Сташко — Юркова прабабуся, яку його прадід покохав, викупив у пана й одружився, коли вже йому виповнилося сорок років. На інших пергаментах і паперах теж були повідомлення про купівлю землі, придбання левади, оцінка житлової будівлі. Юрко зібрав старі документи, склав їх докупи, зав'язав шовковим шнурком і поклав у зоряну скриню. Увагу хлопця привернув стос старих книг в чорних, затверділих шкіряних обкладинках. Це були книги з механіки, арифметики, словесності. Видані книги давно, ще на початку минулого століття, а деякі з них надруковані ще давніше — в кінці позаминулого століття.

Юрко взяв до рук грубезний том прикладної механіки і почав його перегортати. У книзі відстала палітурка і з-під неї визирав край пергаменту. Юрко дістав несподівану знахідку і почав її обережно розгортати. На пергаменті виднідися чіткі, майже зовсім не вицвілі написи, які привернули пильну Юркову увагу. Називався пергамент: «План підземелля, що знаходиться в старих каменоломнях під палацом Біла вежа, докладне позначення всіх приміщень і кам'яних переходів». Правда, половина плану була відрізана і, мабуть, зберігалася схована під палітуркою якоїсь іншої книги, що знаходилася в давній скрині.

Юрко вніс пергамент в хату, розклав його на столі і почав уважно розглядати. Хлопець дивився на знахідку, і його очі аж горіли від цікавості та захоплення. Правду недавно говорила мати: є там багато всіляких кам'яних приміщень, лише треба знайти входи до них, розгадати таємницю давніх замків, підвладних мідним зірочкам. Хлопцеві зразу впав в очі чималий круг, зображений на пергаменті, в центрі якого було зроблено напис слов'янськими літерами: «Кімната Червоної красуні». До неї вів досить довгий коридор з старого підземелля. У кінці коридору виднілася велика прямокутна позначка з написом: «Підземна церква панів Хоткевичів».

Юрко пригадав мідні зірочки, які вони помітили в той день, коли разом з татом вперше потрапили в підземелля. Дивно, але й до цього часу Юрко не зміг перевірити дію тих зірочок, подивитися, що вони приховують. Якщо вірити старому пергаменту, — то там має знаходитися підземна церква. Від кімнати Червоної красуні тягнувся довгий коридор до того приміщення, яке Юрко назвав квадратним, це там на столі стояв станковий кулемет з розгорнутою стрічкою. На плані це приміщення значилося під назвою: «Таємнича опочивальня». Мабуть, там, де знаходиться чорна рурка, лягав спати пан Хоткевич на широке дерев'яне ліжко і прослуховував розмови своїх гостей, яких поселяли в святкову та ошатну Зоряну кімнату. На пергаменті були позначені невеличкі квадратики з написами: «Жовта», «Зелена», «Рожева», «Блакитна», «Золота».

Поряд з таємною опочивальнею знаходилося двоє великих кам'яних приміщень, які називалися «Підземна картинна галерея». «Цікаво, — подумав Юрко, — де ж там знаходиться ця галерея, коли, крім квадратної кімнати, там немає більше ніяких світлиць?»

На пергаменті були зображені чавунні сходи, що вели до Зоряної кімнати. Такі ж східці вели до підземної церкви.

І все ж найбільшу Юркову увагу привернули три постаті, що були зображені на пергаменті яскравою червоною фарбою — козак-запорожець, шляхтич і турок у високій чалмі.

Постаті показували вказівними пальцями шлях до невідомих Юрку кам'яних світлиць. На великому прямокутнику, що знаходився поряд з Зоряною кімнатою, виднівся чіткий напис: «Зала Оргія». Далі нові й нові позначки. І на них написи: «Музей давньоруської зброї», «Шляхетська зброя», «Козацька зброя». І ще далі — знову зображення широких сходів і напис на довгастому прямокутнику: «Фальшивомонетня». Юрко уважно прочитав напис, оглянув прямокутник. «Правду говорили люди, — подумав він, — мав пан Хоткевич фальшивомонетню і друкував там гроші, свої й зарубіжні. Тепер уже в цій істині можна не сумніватися».

Далі було накреслено довгий коридор з написом: «Шлях до дружинників і великої скарбниці». На цьому місці пергамент з планом підземелля було перерізано навпіл, і подальші його таємниці лишалися невідомими.

Юрко ледь не підскакував від радості. Отак несподівано пощастило знайти план старого підземелля. Тепер можна буде проникнути й оглянути всі ті кам'яні зали, світлиці, приміщення, фальшивомонетню, поглянути на панські скарбниці, побувати в підземній церкві. Хлопцю так закортіло відвідати загадкові схованки, що він ладен був зараз же, навіть без Володі, піти в старе підземелля і поглянути на приміщення, позначені на давньому пергаменті. Але хлопець тут же притамував свою цікавість, не варто серед білого дня йти в підземелля, бо зразу привернеш до себе увагу поліцаїв, потягнеш за собою «хвоста». І таке може бути. І одному рушати в підземелля ніяк не можна. Хай уже домовиться з Володею, виберуть темну ніч і навідаються в мовчазні кам'яні володіння.

Нарешті настав час рушати до фельдшерки. Юрко дбайливо склав пергамент, потім загорнув його в аркуш чистого паперу, сховав у свою улюблену книжку «Острів скарбів» і поставив її на нижній полиці етажерки. Потім передумав і сховав пергамент в зоряній скрині. Так буде певніше.

Юрко провідав Оксану Василівну, віддав їй ліки, розповів про візит провокатора, показав підправлений лист від тата. Фельдшерка уважно вислухала його розповідь, похвалила:

— Молодці, хлопці, провели операцію на «відмінно». Хай тепер чухається фашистський вивідувач, довго пам'ятатиме, який він, ваш замашний друшляк! Тільки ви, хлопчики, не загордіться, не подумайте, що ви неперевершені розвідники. Навпаки, будьте насторожені й обережні. Правду говорив Щупак, Майєр не заспокоїться! Він знову поставить вам якусь іще підступнішу пастку. Нікому не вірте, хто прийде до вас як посланець від партизан і не назве пароль. Затямте, що кожен такий «гість» — гестапівський провокатор.

Юрко вийшов від фельдшерки і берегом Прип'яті поволі пішов додому. Хатні двері були замкнені. Дома ще нікого не було. Дорослі на роботі, малі пішли, мабуть, на річку вудити пічкурів.

Коли почало сутеніти, повернулася з роботи мати, а за нею посходилися і всі інші. До хати зайшла Галина Іванівна:

— Не ображайся, Юрку, — винувато мовила вона, — і пробач мені, що