Читати книгу - "Американський психопат"

Крісті сідає, розвертається, досі на Елізабет, притискає свою вульву до її розпашілого обличчя, і вони, наче в кіно, мов тварини, починають гарячково лизати й трахати одна одну пальцями. Елізабет розчервонілась, її шия напружена, як у божевільної, вона намагається заритись обличчям у пизду Крісті, тоді розводить її сідниці і встромляє язик у задній прохід, видаючи гортанні звуки.

— Так, — рівним голосом кажу я. — Засовуй язик цій сучці в зад.

Поки все це відбувається, я змащую вазеліном великий білий ділдо на ремені. Я підводжуся, знімаю Крісті з Елізабет, котра шалено звивається на футоні, застібаю пасок у Крісті на талії, розвертаю Елізабет, ставлю її навкарачки, щоб Крісті трахнула її по-собачому, поки я сам спочатку трахаю її пальцями, потім тру їй клітор, потім переходжу до заду; анальний отвір такий розслаблений і мокрий від слини Елізабет, що я легко вводжу туди вказівний палець, і сфінктер спочатку стискається навколо нього, потім розслабляється і знову стискається. Я кажу Крісті витягти ділдо, кладу Елізабет на спину, і вони трахаються в місіонерській позиції. Елізабет тре пальцями свій клітор, божевільно цілує Крісті, охопивши її стегна ногами, доки не відкидає голову — обличчя напружене, рот широко роззявлений, помада розмазана соками Крісті — і кричить:

— Господи, я кінчаю, кінчаю, трахай мене, я кінчаю.

Я ж сказав їм обом повідомляти, коли в них буде оргазм, і робити це голосно.

Тепер черга Крісті, Елізабет з ентузіазмом вдягає ділдо і трахає Крісті, поки я облизую їй зад, розставивши сідниці, тож скоро вона відштовхує мене і починає відчайдушно дрочити пальцями. Крісті знову вдягає ділдо і трахає Елізабет у зад, поки вона тре свій клітор, насаджуючись на ділдо, і стогне, а тоді знову кінчає. Я забираю ділдо, змушую Елізабет облизати його, а тоді знову вдягнути, і поки Крісті лежить на спині, вона легко вводить його в неї. Тим часом я облизую груди Крісті, смокчу кожен сосок, поки вони не стають червоними й твердими, тоді продовжую терти їх пальцями, щоб такими вони і лишались. Весь цей час на Крісті пара замшевих чобіт до стегон від «Генрі Бендель», які я наказав їй вдягнути.

Елізабет вибігає зі спальні, гола, скривавлена, їй важко рухатись, і вона волає щось нерозбірливе. У мене був довгий оргазм з інтенсивною розрядкою, тож коліна підгинаються. Я теж голий, кричу їй: «Ти сучка, брудної сучки шмат». Кров переважно йде з її ніг, тож вона послизнулась, підводиться, а я налітаю на неї з уже мокрим ножем для м’яса в правій руці, незграбно розрізаю її шию ззаду, перерізаючи якісь вени. Коли я б’ю вдруге, поки вона намагається втекти до дверей, кров дістає аж до вітальні, майже через усю квартиру, бризкає на скляні шафи та ламіновані дубові панелі на кухні. Вона намагається бігти, але я перебив яремну вену і кров одразу ж засліплює нас обох, вона всюди, і я знову стрибаю на неї, це остання спроба з нею покінчити. Елізабет повертається до мене, її обличчя спотворене болем, після удару в живіт ноги її підводять, вона падає на підлогу, а я падаю поряд з нею. Ще п’ять чи шість ударів ножем (кров щоразу бризкає, мов фонтан, і я схиляюсь, щоб вдихнути її запах), і м’язи Елізабет тверднуть, застигають, починається агонія. Її горло заливає темно-червона кров, вона дриґається, наче зв’язана, хоче це не так, і доводиться її тримати. Рот наповнюється кров’ю, вона ллється на щоки, підборіддя. Тіло б’ється в судомах, схоже на те, як я уявляю собі напад епілепсії, і я притискаю її голову до підлоги, трусь твердим, закривавленим членом об її обличчя, доки вона не завмирає.

У спальні на футоні лежить Крісті, прив’язана до ніжок ліжка мотузкою, руки витягнуті за голову, рот забитий розірваними сторінками примірника «Веніті Фейр» за минулий місяць. Під’єднані до батареї кабелі прикріплені затискачами до її грудей, так що обидва стали коричневими. Я кидав їй на живіт запалені сірники з «Ле Реле», і Елізабет, божевільна, мабуть від передозування екстазі, допомагала мені, доки я не перейшов до неї й не почав жувати один із її сосків, а тоді втратив контроль, відкусив його й проковтнув. Я вперше помічаю, яке тонке й ніжне у Крісті тіло, було. Починаю місити її груди плоскогубцями й роздавлюю їх, все це відбувається дуже швидко, я сичу, вона випльовує шматки паперу й намагається вкусити мене за руку, я сміюся, коли вона помирає; перед тим вона починає плакати, і її очі закочуються, наче вона бачить жахітний сон.

Чомусь зранку розбиті руки Крісті набрякли до розміру футбольних м’ячів, неможливо розрізнити, де долоня, а де пальці, від попаленого тіла йде нудотний сморід, тож доводиться відчинити жалюзі, забризкані горілим жиром (груди Крісті лопнули, коли я катував її струмом), щоб провітрити кімнату. Її очі широко розплющені, рот чорний, безгубий, замість вульви теж чорна яма (хоч я не пам’ятаю, щоб щось з нею робив), між обвуглених ребер видно легені. Те, що лишилося від тіла Елізабет, звалено в купу в кутку вітальні. У неї нема правої руки і шматків лівої ноги. Ліва рука, відрубана в зап’ястку, лежить на кухонній стійці в маленькій калюжі крові. Голова — на кухонному столі, закривавлене обличчя видається похмурим, навіть після того, як я вийняв очі й вдягнув на ці дірки пару темних окулярів «Ален Міклі». Мені набридло на нього дивитись, і хоча я не спав всю ніч і вкрай втомився, я обідаю в «Одеоні» о першій з Джемом Девісом та Аланою Бартон. Ця зустріч важлива для мене, тож я вагаюся, відміняти її чи ні. 

Напад педика

Осінь, неділя, приблизно четверта година дня. Я в «Барніз», купую собі запонки. До крамниці зайшов о пів на третю після холодного та напруженого обіду з тілом Крісті, одразу поквапився до прилавка і сказав клерку: «Мені потрібен батіг. Справді». На додачу до запонок я купив дорожню валізу зі шкіри страуса з подвійними блискавками та вініловою підкладкою, старовинну баночку для пігулок зі срібла, скла та крокодилячої шкіри, давній футляр для зубної щітки, зубну щітку зі щетини борсука та щіточку для нігтів з фальшивої черепахи. Де я вчора