Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 1. Вечори на хуторі біля Диканьки, Микола Васильович Гоголь"

намагається задушити панночку, але втрачає лапу із залізними кігтями. Гоголь свого часу зумів подолати страх, утопивши кішку («Мені було страшно, я тремтів, і в той же час відчував якесь задоволення, можливо, помсту зате, що вона мене перелякала»). Панночка-потопельниця з повісті Гоголя тягне мачуху-відьму у воду.

З-поміж багатьох джерел, які використав Гоголь при роботі над текстом повісті, були отримані від рідних відомості про русалок, Зелену неділю, гру у ворона, про що він, зокрема, просив у листі від 30 квітня 1829 р.

Не серед останніх і літературні впливи. Тема русальства була широко розповсюджена в російській романтичній літературі (про це див.: Ходанен Л.А. Баллада МЛО. Лєрмонтова «Русалка» и русалочьи мотивы в русском романтизме 1820‒1830-х гг. // Ходанен Л.А. Фольклорные и мифологические образы в поэзии Лермонтова. — Кемерово, 1993. — С. 48‒102). Можливими джерелами «Майської ночі» називають «Енеїду» та «Наталку Полтавку» І. Котляревського, оперу М. Краснопольського «Лєста, або Дніпровська русалка» (1816‒1817), комедію В.О. Гоголя «Простак» та іп. В. Брюсов висловив припущення про можливе навіювання ліричного монологу «Чи знаєте ви українську ніч…» рядками Пушкіна «Тиха украинская ночь…» з другої пісні «Полтави» (Брюсов В. Собрание сочинений: В 7 т. — М., 1973‒1975. — Т. 6. — С. 13). Таким чином, Гоголева повість постає органічним синтезом творчо трансформованих літературних мотивів та ремінісценцій з фольклорними, які зазнали не меншої переробки.

Інтонаційний заспів, камертоном якого слугує народна пісня («Сонце низенько, вечір близенько, / Вийди до мене, моє серденько!»), підтримується послідовним розгортанням фольклорних мотивів, що, суголосні романтичній поетиці, уформовують структуру і зміст повісті.

Згідно з народними віруваннями, русалки виходили місячної ночі грітись у місячному світлі. Як писав про це О. Сомов у повісті «Русалка» (1829): «Місяць… є сонцем утоплених». Уважалося, що найбільше русалок можна бачити місячної ночі перед Зеленими святами, які позначають кінець весни і початок літа, про що свідчить розмай природи. Тож три дні перед Святою неділею (Трійця) і три після неї ще називають Русальним, або Клечальним (від прикрашання хат клечанням, тобто зеленню), тижнем, чи просто Русаліями.

Русалки полюють за парубками, заманюють їх піснями, а тоді лоскочуть попід руки і, залоскотавши до смерті, тягнуть у воду. За повір’ям, русалку може побачити тільки щаслива людина, але якщо вона розповість про це, з нею станеться лихо (Войтович В. Українська міфологія. — С. 449). Русалки, як вважалось, у іграх вибирали серед себе старшу — «царицю», ймовірно, що загадували подорожнім загадки, саме ці відомості використав Гоголь у своїй повісті.

Фольклорні мотиви у творі Гоголя співіснують з характерними для народної свідомості християнськими уявленнями. Так, серед українського народу побутувала думка, що зірки — то янголи, які сидять на небі із запаленими світильниками, а згадане в повісті «дерево, котре шумить верхівкою на самому небі», постає міфологічним варіантом Світового дерева, що з’єднує світ людей зі світами верхнім та нижнім. Гоголь використовує поряд з космогонічними міфами епізоди зі Святого Письма. Зокрема, це тема Божої драбини, що з’єднує небо й землю, відтворюючи епізод зі Старого Завіту про сновидіння Іакова (Буття 28:12). Драбина між небом і землею як образ морального сходження була поширена в учительній християнській літературі, з якою був обізнаний Гоголь. Знав він і відому в Україні поему І. Величковського «Лестница Иакова», що брала початки з «Лествиці» Іоанна Лествичника (Синайського). Про зроблені звідти Гоголем нотатки див.: Воропаев В., Виноградов И. «Лестница, возводящая в небо». Неизвестный автограф Н.В. Гоголя //Литературная учеба. — 1992. — № 1/3. — С. 172‒174.

Гоголь розвинув цю тему у пізніших творах, повернувшись до неї, зокрема, у «Вибраних місцях з листування з друзями»: «Бог відає, може бути, за одне це бажання уже готова скинутись нам з небес драбина і простягнутись рука, що допоможе возлетіти нею» (гл. 32). Як відомо, останні слова, мовлені Гоголем перед смертю, були: «Драбину, швидше, давай драбину».

При всіх існуючих на сьогодні прочитаннях цієї повісті усталеною залишається сформована ще за життя Гоголя думка про винятковий поетичний характер, що вирізняє «Майську ніч» з-поміж повістей «Вечорів».

Українські переклади і видання

Травнева ніч, або Втопленниця / Пер. К. Климкович // Гоголь М.В. Вечери па хуторі близь Диканьки. — Львів, 1864. — Т. 1. — С. 111 — 173.

Весняної ночі. Оповідання Н. Гоголя / Пер. Олены Пчилкы. — К.: Тип. В. Кульженко, 1880. — 63 с.

Весняної ночі. (Майская ночь, или Утопленница) / Пер. Олени Пчілки // Пчілка О. Переклады з Гоголя. — К., 1881. — 39 с. [2-га паг.].

Весняної ночі / Пер. Олени Пчілки // Гоголь М. Оповідання. — Львів, 1881. — С. 35‒74.

Майська ніч, або Утоплена / Пер. М. Рильського // Гоголь Н. Твори: В 5 т. / Заг. ред. І. Лакизи і П. Филиповича. — К., 1929. — Т. 1. — С. 57‒88.

Майська ніч / Пер. М. Рильського. — К.: Книгоспілка, 1929. — 36 с.: іл. Майська ніч, або Утоплена / Пер. з рос. за ред. І. Маненка. — X.; К.:

Література та мистецтво, 1934. — 46 с. [2-га паг.]. — (Масова б-ка худож. літ.).

Майська ніч, або Утоплениця // Гоголь М. Вечори на хуторі біля Диканьки: Повісті, видані пасічником Рудим Паньком. — К.; X., 1935. — С. 58‒87.

Майська ніч, або Утоплениця. — К.: Держлітвидав, 1935. — 58 с. — (Б-ка читача-початківця).

Майська ніч / Пер. М. Рильського. — К.: Держлітвидав, 1946. — 28 с. — (Б-ка худож. літ.).

Майська ніч, або Утоплениця // Гоголь М. Вечори на хуторі біля Диканьки: Повісті, видані пасічником Рудим Паньком. — К., 1950. — С. 50‒75.

Майська ніч, або Утоплена / Пер. М. Рильського // Гоголь М. Твори: В 3 т. / Заг. ред. М. Гудзія. — К., 1952. — Т. 1. — С. 111‒139.

Майська ніч, або Утоплена / Пер. М. Рильського. — К.: Держлітвидав, 1952. — 32 с.: іл.