Читати книгу - "Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії."

року фронтова газета (назва невідома) опублікувала статтю під назвою «Бобровці», в якій розповідається про те, як у районі Лип’янки взвод гвардії лейтенанта Ю. К. Боброва захищав одну з висот. Відважні воїни знищили кілька танків та бронетранспортерів. Із 28 бійців 22 загинуло, але висоту не віддали. Посмертно гвардії лейтенант Ю. К. Бобров та гвардії сержант В. П. Альохін були нагороджені орденами Вітчизняної війни І ступеня.

На жаль, у бойових донесеннях 25 гвардійської стрілецької дивізії про цей факт нічого не сказано. Скупі рядки документів Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (далі — ЦАМО РФ) свідчать про те, що 4-5 лютого 1944 року підрозділи 25 гвардійської стрілецької дивізії відбивали атаки противника на північно-східній околиці Лип’янки. 78 гвардійський стрілецький полк цієї дивізії (до нього входив взвод гвардії лейтенанта Ю.К. Боброва) разом з учбовим батальйоном оборонявся у східній частині села. 5 лютого близько 70 танків тричі безуспішно атакували позиції 53 армії. 6 лютого противник припинив активні бойові дії в районі Новомиргорода, Товмача.

4 лютого німецькі війська розпочали бойові дії на лисянському напрямку в смузі 1 Українського фронту. За радянською історіографією, там діяли 16, 17 танкові дивізії, танкова дивізія «Адольф Гітлер», два окремі танкові батальйони, дивізіон штурмових гармат 1 танкової армії противника. Силами до 150 танків і двох полків піхоти німецькі війська перейшли в наступ у напрямку Тихонівки, Вотилівки. Воїни Червоної армії відчайдушно захищали свої позиції. Так, бійці 681 стрілецького полку 133 стрілецької дивізії під командуванням майора К. А. Єжова (командир постійно знаходився в бойових порядках полку) знищили 10 танків і самохідних гармат.

Однак завдяки перевазі сил і відсутності ешелонованої оборони у 104 стрілецькому корпусі німецькі війська прорвали оборону 58 та 133 стрілецьких дивізій, розсікли 104 стрілецький корпус навпіл. Командування корпусу втратило зв’язок з 58 стрілецькою дивізією та з 418 стрілецьким полком 133 стрілецької дивізії.

Весь день підрозділи 58 стрілецької дивізії вели жорстокі бої в оточенні, мужньо обороняли свій штаб у Павлівці. У цьому бою загинув начальник штабу. Дивізія втратила всю полкову і дивізійну артилерію, за винятком чотирьох 122-мм гаубиць. Вночі піхотинці вийшли з оточення. Два полки досягли околиць Винограда, де з’єднались з 5 механізованим корпусом 6 танкової армії. Один полк втратив боєздатність (поніс величезні втрати) і був виведений з району бойових дій.

5-7 лютого 58 стрілецька дивізія без артилерії, без тилів і санітарного забезпечення разом з 233 танковою бригадою 5 механізованого корпусу продовжила бої за Павлівку. Оволодівши Тихонівкою, Вотилівкою, німецькі війська вклинились в оборону 40 армії на 20-25 кілометрів. Причини прориву позицій 104 стрілецького корпусу командування армії пояснювало повільним будівництвом оборонних укріплень та мінуванням переднього краю, відсутністю глибини оборони, недостатньою кількістю артилерії, яка до того ж не узгоджувала свої дії і не враховувала характер місцевості під час організації системи вогню.

Наносячи удар по військах 104 стрілецького корпусу, німецьке командування розраховувало відволікти на цю ділянку основні сили 1 Українського фронту, а в той час великою групою танків планувало прорватись до Лисянки в смузі 47 стрілецького корпусу.

Німецькі танки з мотопіхотою перейшли в наступ у напрямку села Винограда, на стику 1194 та 1196 стрілецьких полків 359 стрілецької дивізії їм вдалося потіснити підрозділи Червоної армії. 5 лютого 5 гвардійський танковий та 5 механізований корпуси 6 танкової армії, 359 та 167 стрілецькі дивізії 47 стрілецького корпусу відбивали атаки противника, але втримати Виноград у своїх руках не змогли. Того ж дня лівофлангові частини 40 армії та правофлангові підрозділи 6 танкової армії у районі Тетянівки, Вотилівки оточили понад 40 німецьких танків, що змусило противника перекинути на цю ділянку фронту підкріплення і тимчасово ослабити атаки проти 47 стрілецького корпусу в районі Винограда.

За день боїв війська Червоної армії знищили 23 німецькі танки, які знаходились в оточенні. У другій половині дня 5 механізований корпус відбив дві спроби противника з Павлівки прорватись до оточених. Було знищено 4 танки та 7 самохідних артилерійських установок.

6 лютого німецькі війська, одержавши підкріплення, знову перейшли в наступ і оволоділи Тетянівкою, Кучківкою, Косяківкою, Антонівкою. До кінця дня 136 стрілецька дивізія 47 стрілецького корпусу та 21 гвардійська танкова бригада 5 гвардійського танкового корпусу вибили противника з Антонівки, але більшого успіху досягти не змогли.

Щоб зупинити противника, командування Червоної армії перекинуло на цю ділянку фронту 2 танкову армію (командуючий — генерал-лейтенант С. І. Богданов). Вона прибула з резерву Ставки ВГК, мала у своєму складі 372 танки і САУ, а також з метою випробування в бойових умовах нові важкі танки ІС-2 та самохідні артилерійські установки ІСУ-122. Здійснивши 150-кілометровий марш по бездоріжжю, танкісти з ходу вступили в бій.

7 лютого 51 та 103 танкові бригади 3 танкового корпусу 2 танкової армії разом з двома полками 3 гвардійської повітрянодесантної дивізії вийшли на західну околицю Вотилівки, де з’єднались з частинами 6 танкової армії. О 16 годині в районі Тетянівки 107 та 109 танкові бригади 16 танкового корпусу 2 танкової армії були атаковані 13 танками противника, які непомітно підійшли до позицій і з відстані 100-200 метрів відкрили вогонь. 10 танків 107 танкової бригади були спалені, мотострілецький батальйон, дочекавшись темряви, відійшов до Петрівки — Попівки.

8 лютого продовжувались напружені бої з танками противника, оточеними в районі Тетянівки, Вотилівки. О четвертій годині ранку німецькі війська повністю оволоділи Тетянівкою. Танкісти 107 та 109 танкових бригад закопали свої танки по башти в землю і з відстані 500-600 метрів в упор розстрілювали німецькі танки та піхоту. Впродовж дня відбили 9 атак, знищили 17 танків та бронетранспортерів противника, але втратили 10 своїх машин. 164 танкова бригада 16 танкового корпусу оволоділа західною околицею Тетянівки. Наступного дня ця бригада з 3 гвардійською повітрянодесантною дивізією за підтримки одного СУ-152 намагалася витіснити противника з цього населеного пункту, однак понесла великі втрати і була виведена на північну околицю Федюківки. За два