Читати книгу - "Людина розумна"

Індійський субконтинент теж був завойований не британською державою, а найманою армією «Британської Ост-Індської компанії». Ця компанія перевершила навіть «ГОК». Зі своєї штаб-квартири на Леденголл-стрит у Лондоні вона правила могутньою імперією в Індії близько століття, утримуючи величезні військові сили чисельністю до 350 тисяч солдатів, що значно перевищувало збройні сили британської монархії. Британська корона націоналізувала Індію разом із приватною армією компанії лише у 1858 році. Свого часу Наполеон сміявся з британців, називаючи їх нацією крамарів. А проте ці крамарі розбили самого Наполеона, а їхня імперія стала найбільшою з тих, які колись бачив світ.

В ім’я капіталу

Націоналізація Індонезії голландською короною (1800) та Індії британською короною (1858) аж ніяк не закінчила союз капіталізму та імперії. Навпаки, протягом ХІХ століття їхній зв’язок дедалі міцнішав. Акціонерним товариствам більше не було потреби в заснуванні та управлінні приватними колоніями – їхні керівники та великі акціонери тепер отримали владу в Лондоні, Амстердамі та Парижі й могли розраховувати на державу для підтримки своїх інтересів. Як зауважував Маркс та інші громадські критики, західні уряди поступово перетворювалися на капіталістичні профспілки.

Найяскравішим прикладом того, як уряди йшли на поводі у великих грошей, стала Перша опіумна війна між Британією та Китаєм (1840–1842). У першій половині ХІХ століття «Британська Ост-Індська компанія» та різного штибу британські бізнесмени заробили величезні статки на експорті наркотиків, особливо опіуму, до Китаю. Мільйони китайців стали наркозалежними, що значно ослабило країну як економічно, так і соціально. Наприкінці 1830-х років китайський уряд наклав заборону на наркотрафік, але британські наркоторговці просто ігнорували цей закон. Китайська влада почала конфісковувати та знищувати вантажі наркотиків. Наркокартелі ж були тісні пов’язані з Вестмінстером та Давнінг-стрит (багато членів парламенту та кабінету міністрів, фактично, володіли акціями наркокомпаній), а тому тиснули на британський уряд, щоби той ужив рішучих заходів.

У 1840 році Британія належним чином оголосила Китаю війну в ім’я так званої «вільної торгівлі». Перемога була легкою. Самовпевнені китайці не могли рівнятися з британцями, озброєними новою диво-зброєю – пароплавами, важкою артилерією, кулеметами та скорострільними гвинтівками. За умовами подальшого мирного договору, Китай погодився не перешкоджати діяльності британських наркоторговців та навіть компенсувати їм збитки, завдані китайською поліцією. Більш того, британці вимагали та отримали контроль над Гонконгом, який почали використовувати як безпечну базу для наркотрафіку (Гонконг залишався під владою британців до 1997 року). Наприкінці ХІХ століття приблизно 40 мільйонів китайців, десята частина населення країни, були залежними від опіуму.[98]

Єгипет теж отримав свій урок, навчившись поважати довгу руку британського капіталізму. Протягом ХІХ століття французькі та британські інвестори позичали правителям Єгипту величезні суми, спочатку для фінансування будівництва Суецького каналу, а пізніше й значно менш успішних починань. Єгипетський борг поступово зростав, і європейські кредитори дедалі більше втручалися в єгипетські внутрішні справи. У 1881 році єгипетські націоналісти вирішили, що з них годі, й повстали. Вони проголосили одностороннє анулювання всього зовнішнього боргу країни. Королеву Вікторію це не дуже потішило. Через рік вона відправила до Нілу армію та флот, після чого Єгипет залишався під британським протекторатом аж до самого закінчення Другої світової війни.

Навряд чи це були єдині війни, що велися в інтересах інвесторів. По суті, війна як така може бути товаром широкого вжитку, точно як опіум. У 1821 році греки повстали проти Османської імперії. Це повстання викликало велику симпатію в ліберальних та романтичних колах Британії – поет лорд Байрон навіть вирушив до Греції, аби боротися в лавах бунтівників. Але лондонські фінансисти побачили в цьому також певну можливість. Вони запропонували лідерам бунтівників випустити вільноконвертовані облігації грецького повстання на Лондонську фондову біржу. Греки мали пообіцяти сплатити ці облігації з відсотками, коли (та якщо) виборють свою незалежність. Приватні інвестори купували ці облігації заради прибутку або симпатії до греків, або через те й інше. Цінність грецьких повстанських облігацій на Лондонській фондовій біржі зростала та падала, залежно від військових успіхів та невдач на бойовищах Еллади. Поступово гору взяли турки. З наближенням поразки повстання власники облігацій зіткнулися з перспективою залишитися ні з чим. Але їхні інтереси були національними інтересами, тому британці спорядили міжнародну флотилію, яка в 1827 році потопила головний османський флот під час Наваринської битви. Після багатьох століть поневолення Греція, нарешті, стала вільною. Але свобода прийшла разом із величезним боргом, повернути який нова країна не мала жодної можливості. Грецька економіка опинилася в закладі у британських кредиторів на довгі наступні десятиліття.

39. На картині І. К. Айвазовського зображено один з епізодів Грецької національно-визвольної революції 1821–1829 років

Тісний зв’язок між капіталом та політикою мав для кредитного ринку далекосяжні наслідки. Адже величина віри в економіку визначається не лише суто економічними чинниками, на кшталт відкриття нового нафтового родовища або винайдення нової машини, але й політичними подіями, на кшталт зміни режиму або амбітнішої зовнішньої політики. Після Наваринської битви британські капіталісти були більш готові інвестувати свої гроші в ризиковані заморські проекти. Вони побачили, що, якщо закордонний боржник відмовиться віддавати позику, їхні капітали швидко повернуть армія та флот Її Величності.

Ось чому сьогодні для економічного добробуту країни значно важливіший її кредитний рейтинг, ніж її природні ресурси. Кредитні рейтинги означають імовірність того, що країна поверне свої борги. Крім суто економічних даних, вони враховують політичні, соціальні та навіть культурні чинники. Багата на нафту країна з деспотичним урядом, місцевими збройними конфліктами та корумпованою судовою системою зазвичай отримує низький кредитний рейтинг. У результаті, вона, найпевніше, залишатиметься відносно бідною, оскільки не зможе отримати необхідний капітал, аби максимально скористатися щедрим нафтовим даром. Натомість країна, позбавлена природних ресурсів, але де є мир, справедлива судова система та вільний уряд, скоріш за все, одержить високий кредитний рейтинг. Завдяки ньому, вона зможе отримати достатньо дешевого капіталу для підтримки доброї системи освіти та процвітання високотехнологічної промисловості.

Культ вільного ринку

Капітал та політика впливають один на одного до такої міри, що їхні стосунки гаряче обговорюються економістами, політиками, та й широкою громадськістю також. Полум’яні капіталісти зазвичай стверджують, що капітал повинен вільно впливати на політику, але політиці не можна дозволяти впливати на