Читати книгу - "Убивство у Мюнхені. По червоному сліду"

17

Ігор Дерев’яний, «Розстріли в’язнів в червні–липні 1941 р. Як це було», Українська правда, 24 червня 2011; Леся Федів, «Він убив Бандеру», Щоденний Львів, 22 травня 2008; Іван Фаріон, «Якби могла, сама убила б убивцю Бандери…», Високий замок, 14 жовтня 2015.

18

Amar, The Paradox of Ukrainian Lviv, 245–253; Роман Генега, «Участь львівського студентства в русі опору в другій половині 1940-х – на початку 1950-х», Український історичний журнал, № 3 (2007): 97–112; Ирина Лисниченко, «Щербицкий постоянно твердил Семичастному», Факты, 19 января 2001.

19

Володимир Овсійчук, «Півстоліття тому…», Осягнення історії: Збірник на пошану професора Миколи Павловича Ковальського з нагоди 70-річчя (Остріг, 1999), 13–17; Віталій Яремчук, «Студентські роки М. П. Ковальського», там само, 18–29; Евгений Чернов, «Н. П. Ковальский: О времени и о себе», Дніпропетровський історико-археографічний збірник, т. 1 (Дніпропетровськ, 1997), 11.

20

Матеріали суду. Московські вбивці, 130–131.

21

Звіт капітана Ситняковського полковнику Чоботову, 22 квітня 1950, дело оперативной разработки. Кличка “Тарас”, т. 1, л. 25–26, Служба зовнішньої розвідки України <http://szru.gov.ua/index_ua/index.html%3Fcat=33.html>; Московські вбивці, с. 130–131; Протокол допроса Богдана Сташинского капитаном Ситняковским, 21 и 22 апреля 1950, Дело оперативной разработки. Кличка “Тарас”, т. 1, л. (тут і далі: лист) 32–38.

22

Звіт капітана Ситняковського полковнику Чоботову, 22 квітня 1950, Дело оперативной разработки. Кличка “Тарас”, т. 1, л. 25–26.

23

Див. матеріали суду. Московські вбивці, 125–127; Фаріон, «Якби могла, сама б убила вбивцю Бандери…»

24

Олександра Андрейко, «Нарис про історію села Пикуловичі». Офіційний сайт села Пикуловичі, http://пикуловичі. укр

25

Автобіографія Богдана Сташинського, 14 жовтня 1952, Дело оперативной разработки. Кличка “Тарас”, т. 1, л. 3–11, тут 8–9; «План проведения операции по поимке и уничтожению бандбоевки районного провода ОУН “Кармелюк”», подготовил капитан Ситняковский, одобрил полковник Чоботов, 15 сентября 1950, там же, л. 62–63.

26

Автобіографія Богдана Сташинського, 14 жовтня 1952, Дело оперативной разработки. Кличка “Тарас”, т. 1, л. 3–11, тут 9–11; «Агентурное донесение» Сташинского Ситняковскому, 27 января 1951, там же, л. 241–241 об.; «План мероприятий по внедрению агента “Олега” в бандбоевку провода ОУН “Кармелюк”», подготовил капитан Ситняковский, одобрил полковник Чоботов, 27 февраля 1951, там же, л. 65–67; «Агентурное донесение». Источник: “Олег”. 16 июня 1951, л. 71–101; письма Сташинського Ситняковскому, там же, л. 249–259.

27

Сташинский Ситняковскому, 16 апреля 1951, Дело оперативной разработки. Кличка “Тарас”, т. 1, л. 253; Московські вбивці, с. 135–137; Світлана Вороз, «Його вчинкам немає виправдання», Голос народу, 23 листопада 2013; Роман Василько, «Злочин: Хто гострив сокиру?» ОУН-УПА, http://oun-upa.org.ua/articles/vasylko.html; Веденеев и Шевченко, «Признался!.. Забирайте!».

28

Овсійчук, «Півстоліття тому»; Михаил Кравченко, «Трезубец в петле», Русское воскресение, www.voskres.ru/army/publicist/kravtshenko.htm.

29

Московські вбивці, С. 137; «Характеристика на агента-боевикаУМГБ Львовской области “Олег”», подписано: лейтенант Чингилян, ст. лейтенант Ежов. 26 июля 1951 / Дело оперативной разработки. Кличка “Тарас”, т. 1, л. 54–56; Донесение подполковнику Бурлаченко, 19 февраля 1952, там же, л. 140–140 об.; Справка по делу формуляр № 15895 на Сташинскую Марию Николаевну, 28 марта 1952, там же, л. 142–143.

30

Дмитро Вєдєнєєв і Геннадій Биструхін, Двобій без компромісів: Протиборство спецпідрозділів ОУН та радянських сил спецоперацій, 1945–1980-ті рр. (К., 2007), с. 288–303, 392–409; «Заключение об использовании агента “Олега” в агентурно-боевой группе “Тайфун” при управлении МГБ Львовской области», подписано: лейтенант Чингилян, ст. лейтенант Ежов, 26 июля 1951, Дело оперативной разработки. Кличка “Тарас”, т. 1, л. 57–58.

31

John L. Steele, “Assassin Disarmed by Love: The Case of a Soviet Spy Who Defected to the West,” Life, September 7, 1962, 70–77, reprinted in Allen Dulles, ed., Great True Spy Stories (New York, 1968), 419–435; here, 421–422; матеріали суду, Московські вбивці, 137.

32

Stephen Dorril, MI6: Inside the Covert World of Her Majesty’s Secret Intelligence Service (New York, 2000), рр. 223–248.

33

Степан Бандера у документах радянських органів державної безпеки (1939–1959), ред. Володимир Сергійчук (K., 2009), 3: 69–77, 95–96, 105.

34

Степан Бандера у документах, 3: 28–29, 37.

35

Д. Вєдєнєєв і Ю. Шаповал, «Мальтійський сокіл, або Доля Мирона Матвієйка», Дзеркало тижня, № 30 (11 серпня 2001).

36

Степан Бандера у документах, 2: 384–413.

37

Вєдєнєєв і Биструхін, Двобій без компромісів, с. 394–395; Літопис УПА. Тактичний відтинок УПА 28-й: Данилів – Холмщина і Підляшшя. Документи і матеріали (К., 2003), с. 915–917; Adam Kaczyński, “Spadochroniarze OUN. Historia desantów z 14 maja 1951 r.”, Wiedza i Życie. Inne oblicza historii <http://ioh.pl/artykuly/pokaz/spadoch…-maja-r,1071/>; Igor Hałagida, Prowokacja Zenona (Warsaw, 2005), p. 161.

38

Sudoplatov, Special Tasks, 257–259; Дмитро Вєдєнєєв і Юрій Шаповал, «Мальтійський сокіл: або доля Мирона Матвієйка», Дзеркало тижня, 11 серпня 2001; Вєдєнєєв і Биструхін, Двобій без компромісів, 392–399.

39

Sudoplatov, Special Tasks, pp. 275–59; Степан Бандера у документах, 3: 71–77, 95–96.

40

Леонид Шебаршин, Рука Москвы: Записки начальника советской разведки (M., 1996), 150–152.

41

Полковник Слон, КГБ УССР, A. С. Панюшкину, начальнику Первого главного управления КГБ СССР, 31 марта 1954, Дело оперативной разработки. Кличка “Тарас”, т. 2, л. 222–227.

42

Московські вбивці, 138–141; Личное дело № 301: майор Деймон, Алексей Филимонович, ф. 12, д. 17587, Архив СБУ, Киев; Вєдєнєєв і Биструхін, Двобій без компромісів, фото полковника Олексія Деймона після с. 504; О. Деймон, «В окупованому Києві», З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ: Науковий і документальний журнал 12, № 1 (2000): 245 прим.; Санников, Большая охота, 18.

43

Личное дело № 301: майор Деймон, Алексей Филимонович, ф. 12, д. 17587, Архив СБУ, Киев.

44

Дмитро Лиховій і Леся Шовкун, «Демократ в ОУН і