Читати книгу - "Як народжуються емоції"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Протягом тисячоліть це шахрайство було здебільшого успішним. Так, сутності розуму зазнавали перегляду чи не кожне століття, але в основному ідея психічних органів зазвичай нікуди не дівалася[29]. Відкинення цих сутностей залишається проблемою по сьогодні, бо мозок налаштований категоризувати, а категорії формують есенціалізм. Кожен іменник, який ми промовляємо, є можливістю винайти якусь сутність навіть без наміру це зробити.
Помалу наука про розум нарешті почала прибирати свої тренувальні допоміжні коліщатка. Тепер, коли технологія томографії мозку дозволяє безпечно проникати в людську голову, череп більше не є тим силовим полем, яким був. Нові портативні засоби вимірювання виводять психологію й неврологію з лабораторії в реальний світ. Однак у той час, як ми накопичуємо петабайти мозкових даних за допомогою наших технологічних іграшок ХХІ століття, різні медіа, венчурні капіталісти, більшість посібників та деякі вчені все ще трактують ці дані на основі теорії розуму XVII століття (проапґрейдивши програму «Платон 1.0» до рівня вигадливої френології). Неврологія дала значно краще розуміння мозку та його функцій, ніж наші власні переживання за всі часи, і не лише щодо емоцій, але й щодо всіх психічних подій.
Якщо я зробила свою роботу правильно, ви тепер розумієте, що багато начебто фактів про емоції в підручниках та популярних ЗМІ дуже сумнівні й мають бути переглянуті. З прочитаних вами сторінок ви засвоїли, що емоції є частиною біологічної організації людського мозку й тіла, але не тому, що ви маєте спеціальні схеми для кожної з них. Емоції є результатом еволюції, але не як сутності, передані нам від тварин-предків. Ви переживаєте емоції без свідомих зусиль, але це не означає, що ви є пасивним одержувачем цих переживань. Ви сприймаєте емоції без формальних інструкцій, але це не означає, що емоції вроджені або незалежні від навчання. Вродженим є те, що люди використовують поняття для будівництва соціальної реальності, а соціальна реальність, у свою чергу, налаштовує мозок. Емоції — дуже реальні творіння соціальної реальності, уможливлені людським мозком у взаємодії з мізками інших людей.
У цьому заключному розділі ми використаємо теорію конструйованих емоцій як ліхтарик для висвітлення більш масштабних питань розуму та мозку. Ми детально розглянемо передбачливий мозок і все, що засвоїли про нього: дегенерацію, основні системи, налаштування на розвиток понять, — аби зрозуміти, який тип розуму найімовірніше виникає з такого типу мозку. Ми побачимо, які аспекти розуму універсальні або невід’ємні, а які ні, і що це означає для вашого ширшого розуміння інших людей та вас самих.
• • •
Протягом усього часу, як люди пишуть про людське, панує припущення, що людський розум створює якась всемогутня сила. Для давніх греків цією силою була природа, уособлена в богах. Християнство відірвало людську природу від матінки-природи й передало її в руки єдиного, всесильного Господа Бога. Дарвін висмикнув її назад і відніс до специфічної властивості природи під назвою еволюція. Несподівано ви перестали бути безсмертною душею, а ваш розум — полем битви добра і зла, праведного і грішного. Натомість ви стали зібранням спеціалізованих внутрішніх сил, виліплених еволюцією, що борються за контроль ваших дій. Ваш мозок нібито постійно бореться з тілом, раціональність — з емоційністю, кора — з підкіркою, а сили ззовні вас борються з силами всередині. З вашим тваринним мозком, загорнутим у раціональну кору, ви нібито відрізняєтесь від інших тварин у природі не тому, що маєте душу, тоді як вони бездушні, а тому, що ви є верхівкою еволюції, наділеною інтуїцією та розумом. Отже, ви з’явилися на світ уже сформованими реагувати на те, що він може запропонувати, у специфічний спосіб, і не за образом Божим, а вашими генами. Переживання на кшталт емоцій проголошуються доказами того, що ви є твариною зусібіч. Але в царстві тварин ви вважаєтесь особливими, бо можете приборкати свого внутрішнього звіра.
Проте, як ви засвоїли з цієї книги, нові відкриття про мозок здійснили революцію в нашому розумінні того, що означає бути людиною.
Ваш розум, безумовно, є продуктом еволюції, але він не виліплений самими лише генами. Звісно, мозок створений із мережі нейронів, але це лиш один фактор розвитку людського розуму. Ваш мозок розвивається також усередині тіла, гніздиться серед мізків у тілах інших людей, які збалансовують ваш бюджет тіла та розширюють вашу афективну нішу за допомогою дій та слів.
Ваш розум не є полем битви між протилежними внутрішніми силами — пристрастю і раціональністю, — що визначає ступінь вашої відповідальності за свою поведінку. Радше ваш розум є якимось обчислювальним моментом у межах вашого постійно передбачливого мозку.
Ваш мозок передбачає за допомогою своїх понять, і хоча вчені сперечаються про те, вроджені певні поняття чи засвоєні, незаперечним є те, що ви засвоїли чимало з них у міру адаптації вашого мозку до його фізичного та соціального оточення. Ці поняття походять із вашої культури й допомагають розв’язати найсуттєвішу дилему життя групами — йти попереду чи йти разом — серйозне питання, що має більш ніж один розв’язок. Одні культури віддають перевагу тому, щоб іти разом, а інші — тому, щоб іти попереду.
Усі ці відкриття наводять на надзвичайно важливу думку: людський мозок еволюціонував у контексті людських культур для створення більш ніж одного типу розуму. Представники західної культури, наприклад, відчувають думки та емоції як фундаментально різні, а іноді й конфліктні. Тим часом культури балінезійців та ілонґотів, а також, до певної міри, культури, що керуються буддистською філософією, не бачать чітких відмінностей між мисленням і відчуттям.
Як же різні типи розуму виникають з одного типу мозку з однаковим набором мереж? Як один тип мозку примудряється створювати ваш розум, повний понять та переживань емоцій, мій розум, що має інші випадки тих самих понять, а може, і якісь інші поняття емоцій, та розум якогось балінезійця, що не має окремих понять чи переживань для думок і відчуттів, — кожен з яких адаптується до свого фізичного та соціального середовища?
На перший погляд, усі людські мізки, що нормально розвиваються, здаються доволі схожими, особливо якщо зняти окуляри й дивитися скоса. Вони всі мають дві півкулі. Кора кожного має п’ять часток і до шести шарів. Нейрони всередині кожної кори налаштовані стискати інформацію в ефективні підсумки, створюючи поняттєву систему, що формує дії та переживання. Багато з цих властивостей присутні в інших ссавців, а деякі дійсно давні аспекти вашої нервової системи є навіть спільними з комахами. (Один із прикладів — Hox-гени, що організовують нервову систему хребетних від голови до хвоста.)
Однак мізки суттєво різняться від людини до людини: розміщенням кожної кіркової канавки та борозни, кількістю нейронів усередині конкретних шарів кори або в підкіркових ділянках, мікроналаштуванням між нейронами та силою зв’язності всередині мереж мозку. Якщо зважати на ці дрібні деталі, жодні два мізки представників одного виду не структуровані абсолютно однаково.
Крім того, налаштування всередині одного мозку, такого як ваш власний, не є статичним. Так само як крона дерева пишніє навесні й стискається восени, взаємозв’язки між вашими аксонами і дендритами розширюються і звужуються з роками вашого життя. У певних ділянках мозку у вас навіть виростають нові нейрони. Такі анатомічні зміни, що називаються пластичністю, відбуваються також із переживаннями. Ваші переживання кодуються налаштуваннями вашого мозку і з часом можуть змінювати ці налаштування, збільшуючи шанси,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як народжуються емоції», після закриття браузера.