Читати книгу - "Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм"

28. Alexander Dallin, «Soviet Foreign Policy and Domestic Politics: A Framework for analysis,» in The Conduct of Soviet Foreign Policy, edited by Erik P. Hoffmann and Frederic J. Fleron, Jr. (New York: Aldine-Atherton, 1971), 36–49; Stephen F. Cohen, Rethinking the Soviet Experience: Politics and History since 1917 (Oxford: Oxford Univ. Press, 1985), 65–66, 155–156. Давніші, але все ще глибоко закорінені погляди на іноземну політику Росії див. у працях: George Kennan, Russia and the West (New York: Mentor, 1960), та Barrington Moore Jr., Terror and Progress in the USSR: Some Sources of Change and Stability in the Soviet Dictatorship (Cambridge: Harvard Univ. Press, 1954), в яких обговорення проблем, пов’язаних зі становищем націй в Радянському Союзі, обмежується розглядом формування груп серед інтелектуалів різного етнічного походження, не торкаючись проблем колоніалізму. Аналогічний підхід переважає і в праці David Lane, Politics and Society in the USSR, 2d ed. (New York Univ. Press, 1979).

29. Merle Fainsod, How Russia is Ruled (Cambridge: Harvard Univ. Press, 1965), 363.

30. Jan T. Gross, Revolution from Abroad: the Soviet Conquest of Poland’s Western Ukraine and Western Belorussia (Princeton, NJ: Princeton Univ. Press, 1988).

31. «Правові» документи, які забезпечували юридичну підставу для цих анексій, можна знайти в переліку законів: «Законы, принятые Верховным Советом СССР», Партийное строительство, № 14 (липня 1949 р.), 39–41.

32. «Внешняя политика Советского Союза», Советское государство и право, 8–9, № 4 (1940 р.).

33. Известия, 11 січня 1940 р. (про переведення киргизького письма з арабської абетки на кирилицю); Правда, 29 березня 1940 p. (про переведення татарського письма з латинської абетки на кирилицю).

34. Після радянсько-фінської війни до Радянського Союзу було включено лише частину Фінляндії.

35. Joseph Rothschild, East Central Europe between the World Wars (Seattle: Univ. of Washington Press, 1974), 72, 369.

36. Після цих анексій приблизно третина населення Радянського Союзу не знала російської мови достатньо добре для того, щоб на неї могли впливати російськомовні публікації. Для цього сегмента суспільства призначалися газети, які друкувалися іншими мовами і доносили до нього публікації російськомовної преси. Див. обговорення газети Czerwony Sztandar у книжці: Gross, хх, 66, 75, 85, 189, 191, 217, а також у статті: Adam Ulam, «Russian Nationalism,» у книжці The Domestic Context of Soviet Foreign Policy, edited by Seweryn Baler (Boulder, CO: Westview 1981), 3-17.

37. Peter Kenez, The Birth of the Propaganda State (Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1985), 224, 51–69.

38. Gross, 35.

39. Michal Heller, «Polskie pany,» Kultura, no. 421 (October 1982).

40. Jonathan Haslam, Struggle for Collective Security (New York: St. Martin’s Press, 1984), 197–198.

41. Я. Викторов, «Международный обзор», Партийное строительство, 1 січня 1939, 62.

42. «Польское государство, построенное на подавлении, угнетении и тяжелой эксплуатации национальных меньшинств, на насильственном ополячении украинского и белорусского населения, на беззастенчивом уничтожении всей их культурной жизни… подверглось при первом же серьезном испытании военному разгрому…. Мы приветствуем любимую Красную Армию, защитницу угнетенных, славу и гордость советского народа… все свободные, равноправные, счастливые народы Советского Союза сплочены вокруг правительства и Партии Ленина-Сталина». Правда, 18 вересня 1939 р.

43. Литературная газета, 26 вересня 1939 р.

44. Спершу надруковано в Правде від 17 вересня 1939 р. Е. М. Thompson, ed., The Search for Self-Definition in Russian Literature (Houston, TX: Rice Univ. Press, 1991), 203–204.

45. Gross, Revolution from Abroad, 197–206.

46. Правда, 26 вересня і 6, 18, 22 та 29 жовтня 1939 p.

47. The History of Poland since 1863, edited by R. F. Leslie (London and Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1987), 153–154, 168–169, 175176, 198.

48. «Нас країна одна породила / Та неоднакове щастя дала / Ми росли всьому світові на диво / Вас скрізь підстерігала неволя».

49. Советская юстиция, № 7 (1940), 23.

50. «Со шляхтою вы на смерть воевали / а нам не замутили и воды / Ни яблока ни разу не сорвали, / Не затоптали ни одной гряды».

51. Архів Андерса, Архів Миколайчика та архів Міністерства закордонних справ Польщі при інституті Гувера.

52. В. Молотов, «О внешней политике Советского Союза», Советское государство и право, № 5 (1939), 6.

53. Ф. Г. Зуев и др., История Польши, 2 тома (Москва: Академия наук, 1958), 456–457.

54. М. П. Ким, под ред. История СССР: Эпоха социализма (Москва, 1958), 534–542.

55. P. Grigorenko, Memoirs, translated by Thomas Whitney (New York: Norton, 1982), 92.

56. Alfred Rambaud, The Expansion of Russia: Problems of the East and Problems of the Far East. Burlington, VT: The International Monthly, 1900; та Piotr Wilczek, «Jesuits in Poland according A. F. Pollard,» Sarmatian Review, 19, no. 1 (January 1999), 593–596.

57. Підтвердження цього висновку див. у книжці Gross, 29, 32–33.

58. 10 березня 1999 р. Російська Дума 307 голосами проти 35 проголосувала про повернення до мелодії радянського гімну замість музики Глінки. Як повідомило того самого дня Агентство Франс-Прес, текст радянського гімну мав бути замінений новим віршем. Двох голосів забракло до повернення як до музики, так і слів радянського гімну.

59. «Einvemehmen zwischen Berlin und Moskau uber Polen,» («Домовленість про Польщу між Берліном і Москвою»), Volkischer Beobachter, північне видання, 19 вересня 1939 р.

60. Alfred Rambaud, L’Histoire de la Russie (18?); на цю книжку є посилання в праці A. F. Pollard, The Jesuits in Poland (1892), передрукованій видавництвом Haskell House Publishers Ltd. (New York, 1971).

61. Правда, 2 жовтня 1939 p. У Західній Білорусії та Західній Україні поляки жили переважно в містах, тоді як білоруси та українці становили більшу частину сільського населення. У Львівському, Тарнувському, Білостоцькому, Новогрудецькому та Віденському воєводствах чисельно переважали поляки, а частка українців і білорусів коливалася в межах від 20 до 45 відсотків усього населення. У Станіславському, Волинському та Поліському воєводствах поляки були в меншості, а частка українців і білорусів становила від 55 до 65 відсотків населення. Aleksander Gieysztor et al., History of Poland (Warsaw: PWN, 1968), 685, 714–716.

62. Teresa Toranska, Them: Stalin’s Polish Puppets (New York: Harper & Row, 1987), 209.

63. Gross, 35.

64. Gerhard Simon, Nationalismus und Nationalitatenpolitik in der Sowjetunion (Baden-Baden: Nomos, 1986), 171–179; Helene Carrered’Encausse, Decline of an Empire (New York: Newsweek Books, 1982), and Confiscated Power (New York: Harper & Row, 1982).

65. Советская юстиция, № 7 (1940), 23. Суботін вважав, що російський і білоруський — це взаємозамінні поняття.

66. Sarmatian Review 9, no. 1 (January 1989).

67. Bruno Bettelheim, «Foreword,» War through Children’s Eyes, edited by I. G. Gross and J. T. Gross (Stanford, CA: Hoover Institution Press, 1985), xiv.

68. Советское государство и право, май 1939, 8. Фінську оцінку радянсько-фінської війни див.