Читати книгу - "Проблема трьох тіл"

Ми поки що не вчиняли ніяких дій, які могли б викликати підозру на борту «Судного дня». Корабель усе ще на просторах Атлантики. Він уже подав заявку адміністрації Панамського каналу на проходження, що відбудеться за чотири дні. Це відмінний шанс для нас: нам може більше ніколи не трапитися такої нагоди. Зараз у всьому світі штаби оперативного командування розробляють плани операції, а потім командний центр обере протягом 10 годин найоптимальніший і почне втілювати його в життя. Мета нашої сьогоднішньої зустрічі полягає в тому, щоб обговорити всі можливі варіанти, потім вибрати від одного до трьох найреалістичніших із них і направити в командний центр на вивчення. Товариші, час працює проти нас, тому ми маємо діяти максимально ефективно.

Будь ласка, пам'ятайте, що всі плани повинні враховувати одну обов'язкову вимогу: повідомлення, що зберігаються на борту, мають бути одержані цілими й неушкодженими. «Судний день» перебудований зі звичайного старого танкера, і надбудова, і внутрішні приміщення були істотно переплановані в заплутаний лабіринт відсіків, кают і проходів. За наявною інформацією навіть екіпаж у разі відвідування іншої частини корабля використовує плани приміщень. Ми ж про внутрішнє планування корабля знаємо й того менше. У цей момент ми навіть не уявляємо, де міститься інформаційно-обчислювальний центр «Судного дня», на якому із серверів зберігаються перехоплені повідомлення «Трисоляриса» і скільки копій повідомлень є взагалі. Єдиний спосіб досягти нашої мети — повністю захопити контроль над «Судним днем».

Найскладнішим завданням є недопущення стирання ворогом повідомлення під час нашої атаки на корабель. Знищити інформацію буде дуже легко. І ворог навряд чи використовуватиме стандартні методи стирання даних у разі атаки, бо в такому випадку відновлення даних не становитиме труднощів з урахуванням сучасних технологій. Але якщо вони просто розрядять обойму у жорсткий диск сервера або інший пристрій зберігання даних, то все буде скінчено. І на це потрібно не більше десяти секунд. Тому ми повинні бути переконаними, що протягом цих перших десяти секунд усі вороги, які перебувають біля пристроїв зберігання даних, будуть гарантовано знешкоджені. Але позаяк нам достовірно невідомі точне місце зберігання даних або кількість наявних копій, ми змушені знищити весь екіпаж «Судного дня» протягом дуже короткого періоду, і гарантовано до того моменту, як на кораблі зрозуміють, що відбувається. Водночас ми не можемо завдати непоправної шкоди будь-якій комп'ютерній техніці. Отже, це дуже складне завдання. Деякі вважають, що навіть нездійсненне.

— Ми гадаємо, що наш єдиний шанс на успіх полягає в роботі шпигунів на борту «Судного дня», — продовжив думку офіцер Сил самооборони Японії. — Якщо вони знатимуть, де зберігаються повідомлення трисоляріан, то в їхнє завдання входитиме взяти під контроль це місце або перемістити пристрої зберігання безпосередньо перед початком операції.

Хтось запитав:

— Ведення розвідувальних операцій і спостереження за «Судним днем» завжди належало до компетенції Служби військової розвідки НАТО і ЦРУ. У нас є заслані люди на борту корабля?

— Ні, — коротко відповів офіцер офісу зв'язку НАТО.

— Тоді ми просто тягнемо кота за яйця, а не обговорюємо варіанти, — висловився Да Ши, отримавши в нагороду безліч спопеляючих поглядів з усіх боків.

Полковник Стентон узяв слово:

— Позаяк головною метою є ліквідація всіх людей, які перебувають на борту, — усередині закритої конструкції, без шкоди для обладнання, нашої першою думкою було використати установку протиракетної оборони, яка генерує штучні кульові блискавки.

— Наявність цього виду зброї вже стала надбанням загалу, — похитав головою Дін Ї. — Ми не знаємо, чи оснащений корпус корабля екранами із застосуванням магніт-ного поля для захисту від кульової блискавки. Навіть якщо такі й не встановлені, подібні установки справді можуть знищити всіх людей на борту корабля, але в будь-якому разі це відбудеться не миттєво. Також після того, як кульова блискавка проникне всередину, вона, перш ніж вивільнить свою енергію, може переміщатися або висіти нерухомо протягом деякого часу. Це може тривати і кілька десятків секунд, і хвилину, і навіть більше. У команди корабля буде достатньо часу, аби зрозуміти, що вони піддалися нападу, і знищити необхідну нам інформацію.

— А якщо нейтронна бомба? — запитав полковник Стентон.

— Полковнику, ви маєте знати, що це не спрацює, — відповів російський офіцер. — Випромінювання від вибуху нейтронної бомби не спричиняє миттєвого летального наслідку. Після вибуху в екіпажу корабля буде достатньо часу, щоб провести зустріч на кшталт нашої.

— Іще була ідея використати нервово-паралітичний газ, — сказав представник НАТО. — Але він поширюватиметься кораблем нерівномірно, і для цього знадобиться чимало часу, тому цей варіант також не відповідає висунутим генералом Чаном вимогам.

— Тоді все, що залишається, — боєприпаси об'ємного вибуху та інфразвук, — сказав полковник Стентон. Усі навколо з нетерпінням чекали, що він розвине свою думку, але він більше нічого не додав.

— Наша поліція застосовувала заряди об'ємного вибуху під час проведення операцій, але ефект не такий уже й грандіозний. Такий вибух справді може призвести до потьмарення свідомості в людей у закритому приміщенні, але лише в масштабах кімнати-двох. У вас є бомба такої потужності, щоб миттєво відключити всіх людей у забитому під зав'язку нафтовому танкері?

— Ні, — похитав головою Стентон. — Навіть якби й була, то вибуховий пристрій такої потужності гарантовано пошкодив би й обладнання на кораблі.

— А ідея з використанням інфразвуку? — запитав хтось.

— Розробка перебуває ще на стадії випробувань і не може використовуватися в бойових умовах. Плюс корабель надто великий. Потужність наявних прототипів така, що їх застосування щодо цілей розміру «Судного дня» матиме ефект, у кращому разі, запаморочення й нудоти в команди корабля.

— Ха! — Да Ши загасив недопалок сигари, тепер не більший від арахісу. — Я вам казав, що просто втрачаємо час, а конструктиву — нуль. Пам'ятайте, що говорив генерал: «Часу в нас обмаль!», — він лукаво підморгнув жін-ці-перекладачеві з погонами лейтенанта, яка намагалася перекладати його багату на сленгові звороти мову. — Нелегко доводиться, так? Просто переклади загальний зміст, та й по всьому.

Але Стентон, здається, зрозумів усе й так. Він тицьнув у Да Ши новою, тільки що витягнутою сигарою:

— Хто цей поліцейський, і хто йому дав право говорити з нами в такому тоні?

— А сам ти хто такий? — відповів люб'язністю на люб'язність Да Ши.

— Полковник Стентон є провідним експертом із