Читати книгу - "Палай зі мною, Еліс Кларк"

— Певно, ти маєш рацію, — зітхає Кирило. — Добре, піду випʼю, — на цих словах він виходить з кімнати і ми з Костею залишаємось удвох.

— Ти не міг би мене розв’язати? — запитую я. — Я хочу в туалет…

— Ні, — хмикає Костя. — Лежи тихо і не шукай пригод. Можливо, тоді ти виживеш. Хоча я в цьому дуже сумніваюсь.

— Ти завжди мені подобався, — кажу я. — Думаю, що й я тобі теж. Хай Кирило мене ненавидить, але ж я тобі нічого не зробила…

— Ти — ні, а Влад — так, — відповідає Костя. — І я хочу йому помститись більше за все на світі. Не думай, що якщо я тебе не бʼю, то перейду на твій бік. Це вже справа принципу. Я помщусь Владу будь-якою ціною. 

— І ти допустиш, щоб мене вбили? — запитую я. — Адже я тут ні при чому, я навіть не знаю, що Влад тобі зробив…

— Якраз ти і є головною причиною всього, — замислено каже Костя. — Влад би не забирав Алю, якби ти не захотіла. Ти — причина наших проблем.

— Але Аля збиралася втекти до тебе, коли Кирило її побив… — кажу я хоч і знаю, що то неправда, але мені треба посіяти між ними недовіру один до одного. 

— Якби це було так, вона б прийшла до мене, — хмикає Костя. — Ні, вона просто хотіла втекти. Втомилась бути під другим номером, чи ще щось. 

 — Вона кохала тебе, і говорила мені про це. Якби ти зробив крок назустріч, то, мабуть би все склалося по-іншому… Але Кирило не захотів її відпускати, і вона злякалася. А я допомогла їй втекти прямо силоміць, забрала її з будинку, бо вона була зовсім морально виснажена і побита…

Я думаю, чи Аля ще щось значить для нього? Може, всі мої старання марні. Але робити хоч щось краще, ніж не робити зовсім нічого…

— Я не вірю в кохання, розказуй про такі речі своїм подружкам, Селіно, — він зітхає. — Я реально не маю нічого особисто проти тебе, але Влад має бути покараний, це буде справедливо. 

Я раптом відчуваю сильну втому, мені здається що я от-от втрачу свідомість. Руки й ноги дуже болять від мотузок, якими вони стягнені.

 — Мені погано, — кажу я. 

— Не треба цього спектаклю, — він знов зітхає. — Я ж не хлопчик, на таке не поведусь…