Читати книгу - "Коріння Бразилії"

Фелікс де Асара (1742—1821) — іспанський мандрівник і натураліст, бригадний генерал. Доклав зусиль до розмежування іспанських і португальських колоній шляхом встановлення кордонів. Опублікував кілька робіт із зоології, що вважаються класичними.

D. Félix de Azara, Viajes por la América del Sur (Montevideo, 1850), p. 210.

Жан де Лае (1593—1649) — французький історик і етнограф.

Діти португальців, що народились і з перших днів мешкають у цих землях, знають її [мову тупі], неначе свою рідну, особливо у губернаторстві Сан-Вісенте (фр.).

Jean de Laet, Histoire du Nouveau Monde ou Description des Indes Occidentales (Leide, 1640), p. 478.

Inventários e Testamentos, X (São Paulo, 1921), p. 328.

Домінґус Жоржі Велью — бандейрант, португальський найманець і польовий командир. Разом із двома іншими військовими з’єднаннями захопив і знищив «республіку Пальмарес».

«Республіка Пальмарес» — унікальне утворення, що виникло від 1630 до 1697 року в Бразилії — незалежні громади рабів-утікачів, які вільно мешкали разом з індіанцями у пальмових лісах, обробляли землю, що перебувала у суспільній власності, та відбивали напади колоніальної влади.

«Carta do bispo de Pernambuco...» Ernesto Ennes, As Geurras dos Palmares, I (São Paulo), p. 353.

Бартоломеу Буено молодший (1585—1638) — бандейрант, один із представників португальських переселенців роду Буено, бразилець у першому поколінні, мисливець на індіанців. Володів фермою у районі Парнаіба.

Педру Такеш де Алмейда Паїш Лімі (1714—1777) — військовий, інтелектуал, фахівець із генеалогії та бразильський історик. Відповідав за золотовидобування, безпеку та стягування податків у провінції Гояс. Залишив кілька робіт з історії колоніальної Бразилії.

Франсішку Піреш Рібейру (1656—1726) — один із піонерів-колоністів Сан-Паулу, бандейрант, дослідник внутрішніх районів Бразилії, шукач срібла та мисливець за рабами, мав прізвисько «Сертаніста» (мешканець Сертану).

«Sumário dos Senhores Generais que têm governado a Cäpitania», Ms. da Biblioteca Nacional do Rio de Janeiro, 1-7, 4, 10.

Антоніу ді Албукеркі Коєлью ді Карвалью (1655—1725) — губернатор Мараньяну та Ріо-де-Жанейро на початку XVIII ст. Воював з французами за переділ кордонів.

Белхіор ді Понтеш (1644—1719) — місіонер-єзуїт, що відіграв значну роль у колонізації внутрішніх районів Бразилії, заснував школу свого імені.

P. Manuel da Fonseca, Vida do Venerável Padre Bechior de Pontes (São Paulo, s.d.), p. 22.

Отець Мануел да Фонсека (1703—1772) — місіонер-єзуїт, який у 1752 р. опублікував біографію Белхіора ді Понтеша.

Антуан Еркюль Ромуальд Флоранс (1804—1879) — франко-бра­зильський художник, натураліст і винахідник, зокрема, відкрив процес фотографування. Брав участь у трирічній