Читати книгу - "Місце під зорями, Анні Кос"

— Навіть так? — вона вигнула брову. — Сумно це чути.

— Ви граєте в небезпечні ігри, міледі, — зітхнув Бадр, звільняючи руку й пропускаючи жінку до дверцят, що вели у сад. — Я вдячний за турботу, та ви впевнені, що ретельно обрали того, хто вартий вашої симпатії?

— Я належу імператорському дому, Бадре. Мої ігри завжди небезпечні, незалежно від того, хочу я в них грати чи ні. І я впевнена у своїх словах, діях і симпатіях. В нас мало часу, тому просто скажіть: що я можу для вас зробити?

— Думаю, правильніше запитати, чим я можу бути корисний вам.

— Тут немає жодної таємниці. Ваша відданість родині мого брата — це усе, що мене цікавить.

Бадр кивнув по-військовому чітко та коротко:

— Я вас почув, міледі, і запам'ятав ваші слова. Прийміть мої запевнення в глибокій повазі до вас і ясновельможної Арселії. 

— І до Аділя?

— Якщо вважаєте це за потрібне.

— Ви теж вважатимете… З часом. 

— Якщо доживу.

Вона стиснула губи, замислилася, ніби намагалася зважити щось подумки.

— Пропоную угоду: поверніться живим та не у кайданах. А я подбаю, аби ці кайдани не надягли на вас у Дармсуді. Домовилися?

— Від таких пропозицій відмовляються лише дурні. Однак прошу мене вибачити, зараз я вже маю йти. Справи чекають.

— Далі я впораюся сама, не переймайтеся. Зрізати квіти просто, вони не чинять опору та приймають свою долю із завидною покірністю.

Бадр схилився до рядів лілій, зірвав одну з них, підніс до обличчя, вдихнув її різкий запах.

— Дивовижна квітка. Прекрасна у своїй підступності. Якщо залишитися поруч із нею досить довго, то її аромат позбавляє думки ясності. Дуже символічно, чи не так? Можливо, головний біль — не найжахливіша розплата за право насолоджуватися красою, але для рослини це єдиний спосіб боротьби за право квітнути неушкодженою.

Він взяв руку жінки й вклав стебло у тендітні пальці. Мейрам подарувала Бадру хитрий й звабливий погляд:

— Я теж знаходжу цю особливість цікавою. Обожнюю лілії.

До моменту, коли служниці повернулися до Мейрам, новий букет для імператора був майже закінчений, а Бадр Зойра зник у палацових переходах.