Читати книгу - "Браслет із знаком лева"

було б набагато швидше, а саме відкрутив так, щоб до ниток причепився шматочок тканини. Він відкрутив останній знизу гудзик, відсутності якого не помічають,» так як заправляють сорочку під пасок. Це була дорога біла сорочка, котру випрала українка і повісила сушитися. Сорочка коштувала сімдесят баксів, її куплено у фірмовому магазині Мельбурна з такою ж райською назвою «EDEN». Крім того, Камінскі перевірив, що таких сорочок у Танджунау не продавали навіть у престижних магазинах.

Другим речовим доказом проти Харріса мав стати його пояс-гаманець, куди Камінскі поклав цілком випадково побачену квитанцію поштового переказу на прізвище Харріса, надіслану майже місяць тому до лікарні Ентанго. Зім’ятий бланк на 500 австралійських доларів він витяг з кошика для сміття, коли в бунгало не було нікого. Тоді ж поцупив і пояс, спокусившися назвою фірми «EDEN», бо це так пасувало до гудзика і аж занадто засвідчувало приналежність одній особі. Що більше, це відповідало соціальному становищу респектабельного юриста. Крім того, такий чоловічий аксесуар не експортувався за межі Австралії, бо теж належав до малих партій товару. І хоча у гаманці було порожньо, детектив виміняв кілька австралійських двадцяток і поклав їх до квитанції.

Камінскі хотів прийняти душ, але попри своє бажання змушений відмовитися від такої розкоші: не може дозволити витрачати зайвих десять хвилин. Змінив сорочку на стару футболку, зверху накинув легку маринарку, незмінний атрибут місцевих ловеласів, засукав рукави. Нап’яв перуку із снопом чорного волосся, начепив сонцезахисні окуляри. До внутрішньої кишені поклав поліетиленовий мішок з речовими доказами і пару тонких вовняних рукавичок. Лише тоді вийшов з будинку.

За рогом упіймав таксі і попросив водія зупинитися за квартал до передмістя, в якому нидів готель Бінгасара.

Біля обшарпаної нічліжки у цій порі вже товклося кілька повій з розмальованими під європейський стиль малайськими вилицюватими обличчями, у білявих перуках, од яких несло дешевою туалетною водою. Елтон довго не придивлявся до вуличних хвойд, обняв найогряднішу і промуркотів заманливо:

— Підемо?

— Якщо у тебе є гроші, я твоя, — прохрипіла повія, обдаючи Елтона приторними парфумами, од яких відразу занудило. Камінскі пошарудів під її носом банкнотою і молодиця, збуджено пискнувши, змінила тембр голосу. Тепер вона муркотіла, облизуючи вухо грошовитого клієнта:

— Я цілу ніч твоя…

— Знаєш, — почухав потилицю Елтон, — мене вдома чекає моє відьмисько, від одного вигляду якої навіть баштовий кран із стрілою падає, — зробив непристойний жест, привертаючи увагу інших.

Від масного дотепу напарниці дружно зареготали.

— Так що на цілу ніч не вийде, — продовжував Камінскі. — Хоча я заплачу за все, за твоє прекрасне тіло, — Елтон до того ж провів руками по пишних сідницях повії.

Регіт не вщухав, — усі розуміли нетерплячку розпаленого клієнта.

— От і добре, — погодилася молодиця, — хоч відісплюся, бо стільки бажаючих!

Вона явно набивала собі ціну, але все ж вхопила клієнта попід руки і рвучко потягла до готелю.

— Кинь йому десятку, — наказала, коли опинилися біля адміністратора. — Знаєш, це порядний готель і мені б не хотілося наражати його господаря на неприємності.

Подібний монолог вона торохкотіла так завчено і так багато разів, що навіть не звертала уваги на те, як комісійні зникали у Бінгасара в кишені, а він вичавлював щось схоже на зразок добропорядної посмішки і лише розводив руками.

Елтон хвацько хитнув смоляною шевелюрою, але теж не зронив ні словечка. Вистачить того, що він базікав у номері Ероута і його голос може впізнати Бінгасар.

Повія крутила на пальці ключ від кімнати і йшла сходами попереду Елтона, відверто демонструючи величезні рухливі брили сідниць.

Проминули кімнату Ероута. Камінскі на якусь мить зупинився і зробив вигляд, що зав’язує шнурівку. Замкова щілина немигаюче відбивала порожнечу. За дверима було тихо.

— Навіщо вовтузитись із шнурівками, якщо зараз тобі доведеться скидати черевики? — Повія уже відчиняла двері кімнати трохи поодаль і стояла, спершися рукою на важке бедро.

— Який у тебе сексуальний вигляд, богине, — Камінскі притулився до пишних жіночих грудей, визнаючи, що має рацію жриця кохання і що не варто було нехтувати її недолугими мозковими звилинами. — Я не звик стояти перед такою жагучою жінкою із розшнурованими черевиками.

Це, очевидно, достатньо її переконало і вона зареготала густим басом.

— Давай щось вип’ємо, — ставила на невеличкий низький столик відкорковану пляшку з-під дорогого бренді, наповненої сурагатом, таким їдким на запах, що нудота знову підступила до горла від бажання тут же, навіть не скуштувавши, виблювати.

Поки повія боблялася у ванній кімнаті, Камінскі сипнув до її келиха добрячу порцію снодійного.

Молодиця швидко впоралася з туалетом і стала перед очі Камінскі у прозорому червоному пеньюарі, з-під якого відверто випинали величезні принади. Детектив простягнув повії келих, а другою рукою заховав на неосяжних жіночих персах солідну банкноту, од чого вулкан пристрасті зарокотав у її грудях, обіцяючи виверження добре оплачених любощів.

— Пий, кохана, бо я вмліваю через те, що не зможу провести з тобою усю ніч. Чи вибачиш мені? — підтримував денце келиха, вмістимість якого за два ковтки зникла у яскравочервоній верші.

— О, так, я розумію, — захихикала повія.

Гроші миттю змело в обшарпану торбину. Тоді вона рвучко опустила штори на вікні і скинула прозорий пеньюар.

— Ходи сюди, і то швидше… — Розкинулася на ліжку, сподіваючись свого поквапливого клієнта, на якого вдома чекає справжнісіньке відьмисько.

Елтон роздягався повільно. Коли знімав другий черевик, почув добряче хропіння — молодиця спала непробудним сном.

Знову зашнурував черевики. Потім ретельно вимив келих, з якого пила повія, і хлюпнувши в нього трохи з пляшки, поставив на стіл. Натягнув рукавички і прочинив двері у коридор, — немає нікого. За кілька секунд нечутно прослизнув до кімнати Ероута.

Усе в кімнаті виглядало так, як і півтори години тому. Тільки порожня пляшка з-під віскі лежала біля перекинутого ослінчика. Крім того, біля ліжка