Читати книгу - "Травнева сніжинка, Anku Whitefox"

Юкі почувався вельми розгублено. У нього не було жодної можливості підготуватися, і з чого почати, він не знав. На щастя, вигадувати щось не довелося. Стражі не звертали уваги на вигляд показаного ним, вони тільки ставили запитання і дивилися, що та як Юкі зможе виконати. Як, до прикладу, кількість сніжинок, витворених за раз чи швидкість їхнього переміщення. Ба більше, цього разу він продемонстрував усе, включаючи іній на стінах та заморожування воду. Їх навіть цікавило, наскільки сильно Юкі охолодить кімнату.  

Йому було ніяково під їхніми пильними очима. Пару разів він збився, але Стражі, не змигнувши, продовжували очікувально дивитися і щось нотувати. Вже коли Юкі остаточно виснажився, закінчилася перевірка. Гості з комісії переглянули записи, щось тихо обговорили між собою. Затим один із них звернувся до батьків: 

― Згідно з нашими спостереженнями, у вашого сина унікальний дар. Сила явно прихильна до нього, в майбутньому він має шанс стати в ряд найсильніших Стражів. Тому ми рекомендуємо йому особисте навчання.  

 У матері з батьком, здавалося, щез дар мови. Вони перезирнулися між собою.  

― Ми з радістю приймемо цю пропозицію, ― незважаючи на ошелешення, швидко відповів батько.  

 ― Чудово. В такому разі підпишіть це, ― інша Стражниця дістала аркуш із дрібними літерами, ніби навмисно чекала.  

― Ми подбаємо про організацію навчання, ― сказав перший. ― Якщо все йтиме як треба, у понеділок ваш син і наш подарунок Долі приступить за нього. 

Невдовзі після отримання підписаного аркушу Стражі пішли.  

― Ви могли це уявити? ― захоплено спитав батько, щойно зачинилися двері. 

Мати тільки похитала головою. Її очі гляділи кудись у далечінь.  

― Я не знав, що аж настільки особливий, ― вимовив Юкі з широко розплющеними очима. ― А це особисте навчання... воно точно варте...? 

― Звісно, Юкі! Адже вчителів добирає сам Дім. І приділятимуть вони увагу лише тобі. Ти багато вивчатимеш силу, розвинеш свій дар та інші вміння. 

Він уважно слухав батька, описане тим звучало неймовірно. Юкі зрадів, усвідомивши, що матиме це замість набридлого шкільного життя. Проте зараз, коли з’явилася можливість полишити його, він засумнівався. Врешті решт, у школі були і хороші речі. До Юкі останнім часом добре ставилися, а Канна... йому хотілося сидіти з нею й надалі. Тут він згадав, що можна не переживати і довго не думати, адже усе вже рішено. Остання думка його трохи заспокоїла.  

Цілісінький наступний день Юкі старався осягнути розуміння своєї винятковості. Хоча подібне йому казали раніше, і огляд талантів ― важлива річ, але ж навіть не кожному його учаснику пропонували особисте навчання. Крім того, непокоїв вислів Стража з комісії “наш подарунок Долі”. Він звучав так, ніби Юкі став важливим для Дому, чого йому не дуже хотілося, і дарував ще одне неприємне, неясне відчуття. Та не бажаючи розпитувати про вислів батьків, вирішив забути. 

Він хвилювався, адже нове життя дісталося йому геть неочікувано, і переживав, якими будуть нові вчителі.