Читати книгу - "Кіт без прикрас, Террі Пратчетт"

Допомога мафії

Хіба що в крайньому випадку. Крім усього іншого, це викличе масу складнощів, тому що:

1. Мафіозі не значаться в телефонній книзі.

2. Це дорого. Чотири маленьких "бетонних тапка" обійдуться вам в два рази дорожче, ніж два великих, - та ж історія, що з дитячим взуттям.

3. У кошик, де кіт спить, неможливо підкинути кінську голову.

Ігри, в які грають кішки

Ні, в цій главі мова піде зовсім не про нісенітницю на зразок дзвінких кульок і ганчіркових мишок, набитих котячою м'ятою. З котячими іграшками коти бавляться усього лише хвилину-другу, поки ви на них дивитеся, - потрібно ж порадувати свого тюху, а то ще, чого доброго, впаде в тугу і забуде купити їжі.

Секрет в тому, що кішки тільки прикидаються незалежними одинаками - вони, мовляв, завжди ходять де надумається, гуляють самі по собі. Насправді кожен кіт або кішка підключені до єдиного загальнокотячого розуму, для якого не має значення ні час, ні простір. І кожен кіт завжди порівнює себе з усіма котами, що коли-небудь існували на землі. Це наче знаменитий більярдист Стів Девіс змагався б не лише зі своїм супротивником, але і з усіма більярдистами в історії аж до того протогомініда, якому припало винайти цей по-справжньому нудний спосіб вбивати час вечорами.

У котів свої тонкі, інтелектуальні ігри.

Котошахи

Як ігровий майданчик підійде невелике село або щось відповідного розміру. У грі можуть брати участь до дюжини котів. Гравець вибирає собі спостережний пункт - дах, стіну вугільного сараю, стратегічно вигідний кут, в тихих селах підійде і середина дороги - і сидить там. Може здатися, що він просто гріється на сонечку, але зверніть увагу: кожен кіт сидить так, щоб бачити як мінімум двох інших котів. Коли він вирішує зробити хід, то переміщується на нове місце швидким кидком на напівзігнутих, припавши черевом до землі. Правила гри людям досі досконально з'ясувати не вдалося, але виграє, очевидно, той, кому вдається побачити усіх котів, і при цьому щоб його самого не бачив ніхто. Втім, це усього лише припущення, цілком можливо, істинний сенс гри такий тонкий, що середній людський розум не в змозі осягнути його - як у випадку з крикетом.

Незастиглий цемент

Проста і дуже поширена котяча гра. Археологи підтверджують: вона існує з того самого часу, коли, ну так, коли з'явився перший незастиглий цемент. Гра полягає в тому, щоб знайти де-небудь не цілком застиглий цемент і пробігти по ньому. Зрозуміло, результат залежить від майстерності гравця. Вищим досягненням вважається так розрахувати момент пробіжки, щоб цемент був, з одного боку, ще досить податливим, з іншого боку, його вже не можна було б розрівняти, прибравши відбитки лап.

Прекрасна купа чистого піску, приготована будівельниками

Гра багато в чому схожа на "Незастиглий цемент", тільки, гм, специфіка трохи інша.

Потойбічність

Котяча гра "Потойбічність" багато в чому нагадує дзенську стрільбу з лука: важливий не результат, а манера його досягнення. Суть гри дуже проста: гравець повинен увесь час знаходитися по іншу сторону дверей, причому так довго, наскільки вистачить людського терпіння плюс ще трішечки. Ця нехитра гра лише трохи перевершує по складності старий хіт - "Гіпнотизування холодильника".

Проте і тут є різні рівні складності. Досвідчений гравець може легко і невимушено вибирати такі місця, щоб людині було максимальне складно туди потрапити, а котові - простіше простого звідти вибратися. В зв'язку з цим згадується:

Справа про замкнутих піщанок

Сусід поїхав у відпустку, залишивши детальні повчання про те, як поливати сад в період його відсутності і т. д., і попередивши, що про колонію піщанок, які безупинно множаться, в їдальні можна не турбуватися, - за ними догляне далека родичка, місіс Яктамс, яка заглядатиме до них щодня, в крайньому випадку - через день.

І ось приходить ніч, але справжній кіт не приходить. Північ, задній ганок, знайома до болю ораторія: хазяїн стукає по мисці ложкою, викликаючи кота верескливо-придушеним голосом сподіваючись докричатися до нього і в той же час не розбудити сусідів. Перед внутрішнім поглядом уперто змінюють один одного моторошні картини: вантажівки, лисиці, капкани.

Але усвідомлення правди, яка жахливіше за усі фантазії, вже здіймається невідворотно в душі, як забуте на плиті молоко. І ось - стрімкий біг по мокрій від роси траві до великого венеціанського вікна сусідів: на плечах спішно накинутий халат, в руці ліхтарик. Кіт сидить на столі в їдальні, стікаючи слиною. Піщанки шаленіють, бігові колеса скажено крутяться, видаючи в ночі пронизливий скрип.

Мабуть, вдень приїжджала місіс Яктамс, і справжній кіт, завжди охочий до нових вражень, шмигнув до сусідів, поки вона була в будинку.

Увесь арсенал криків і погроз справжнього котолюба пропадає марно - кіт і вухом не веде. Тоді бігом, бігом навколо будинку - раптом десь знайдеться відкрите вікно. Але усі вікна надійно замкнуті на випадок, якщо хтось вирішить незаконно проникнути в будинок. Тобто якраз на даний випадок.

Місіс Яктамс приїжджає щодня, в крайньому випадку - через день. Часто це або ні? Піщанки, схоже, абсолютно не залежать від зовнішнього світу на своєму космічному кораблі "Піщанику" - у них є автомат, що регулярно наповнює годівницю їжею, і маса вільного часу, який вони витрачають, множачи нових піщанок. Тоді як кіт, з його прекрасним апетитом, жертиме їх за обидві щоки. І на скільки днів, цікаво, йому їх вистачить? На скільки днів йому вистачить цих піщанок?

Знову бігом, до гаражних дверей - може, якимсь дивом її забули замкнути? Бам! Ба-бам! Діннь! - далеко розноситься в нічному тумані. Невсипущі сусідки, мабуть, ось-ось натиснуть останню цифру екстреного виклику. Поліція приїде - уї-уї-уї. Так, спробуємо ще раз, ніжніше. Будинок напевно на сигналізації, сусіда з