Читати книгу - "Усі їхні секрети, Марта Кейс"

— Ну нічого! Я вже розібрався з протоколом. Хвала нашій поліції – він складений неправильно. Результати експертизи визнають недійсними і я забуду сьогоднішній день як страшний сон.

Вони прудко дістались будинку. Володя йшов трохи попереду й набрав настільки швидкий темп, що Дана та Олег ледь поспівали за ним. Їхня трійця встигла на урочистий перегляд подарунків, що дістались Комарівським на честь свята. Гості були в захваті, адже кожен мріяв втерти носа іншим, мовляв: глянь, що я можу!

Володя непомітно загубився серед інших, а Дана з Олегом розмістились у віддаленому кутку вітальні. Вона не могла зібратись з думками, аби розповісти чоловіку головну новину. Дана заздрила Олегу: його батьки давно перебрались до Іспанії та бачились із сином раз на рік. Їй подобалась сім’я чоловіка, але стосунки в них були напружені. Олег так і не зізнався, що стало причиною неприязні між ним та батьками, однак, Дана завжди ставала на його бік.

— Мама мені сьогодні дещо сказала. — несміливо розпочала жінка.

— Не звертай уваги. Завтра ми втечемо додому. — Олег наче не помічав її та уважно слідкував за демонстрацією подарунків.

— Я не про те. Батько завів коханку і вона вагітна. Він хоче розлучитись. — випалила пошепки Дана, мов шпигун в оточені недругів.

— Що він хоче? — низький голос Олега лякав.

— Я не знаю, що робити. — з розпачем підсумувала дружина.

Олег міг змиритись з будь-яким хаосом, що творився в її родині. Єдине, чого він не міг допустити – спаплюження їхнього взірцевого образу перед друзями та знайомими. Він суворо поглянув на Дану, ніби вона не просто озвучила погану звістку, а була її винуватицею. Та вже за мить вираз обличчя чоловіка пом’якшився і він ледь чутно прошепотів:

— Я все вирішу.

Він завжди усе вирішував. Тільки Олег міг хоч щось вдіяти у цій ситуації. Дана боялась навіть уявити, що стане з матір’ю, якщо чоловік покине її заради нової сім’ї. Та найбільше вона хвилювалась за себе, підозрюючи, чим все може обернутись особисто для неї.

Вечір привів за собою сутінки, які наповнили подвір’я будинку, вкравши останні червоні промені сонця, що сховалось далеко за горизонтом. Навколо ввімкнулись ліхтарі, створюючи казкову атмосферу. Гості веселились, куштували торт і танцювали на просторому дерев’яному підмостку, встановленому спеціально до свята.

Всі навколо святкували, а Дана відверто помирала від нудьги. Їй кортіло заплющити очі й опинитись за мить у власній столичній квартирі. Тоді б вона розслабилась, потеревенила з подругою в месенджері та прийняла гарячу ванну. Але її бажання не могло втілитись в життя, тому жінка, нудьгуючи, розглядала людей навколо.

Олег, пробираючись через натовп радісних гостей, приніс дружині ще один келих вина – третій за останніх пів години. Вона з недовірою поглянула на нього, ніби чоловік намагався її споїти, а він лише тепло усміхнувся.

— Сьогодні не зашкодить. — Олег поставив келих на стіл і провів долонею по її плечу.

— А колись шкодить взагалі? — стомлено запитала Дана, — І як ми ще досі не спились з цими сімейними святами?

— Ти ж сама любиш казати: Бог ніколи не дає більше, ніж людина може стерпіти.

— Видно він погано знає мене. Моє терпіння давно скінчилось!

— Сьогодні непростий день для всіх…

— Ти про що? — Дана відчувала, що за його словами криється щось більше.

— Він сьогодні вийшов з в’язниці. — Олег пильно спостерігав за дружиною, очікуючи її реакції.

— Хто? — ох, яких зусиль коштувала їй ця гра.

— Тимур. Він сьогодні вийшов. Я намагався зупинити процес, але в’язниця переповнена. Мені шкода. — він беріг її не тільки від батьків, але й від минулого, яке могло підкосити тендітну жінку.

— Колись це мало статись.

Звісно, вона нічим не виказала справжніх думок. Хіба могла вона зізнатись чоловіку, що інколи їй все ще сниться Тимур? Або сказати: так, я все знаю, бо цікавилась його долею увесь час. Не дивлячись на те, що він зробив, Дана відчувала дивний зв'язок з Тимуром. А може це лише її нестабільна, понівечена психіка створювала хворобливі ілюзії?

Хоч би що там було, Дана схмеліла настільки, що подалась спати. Олег притримував її за талію, аби ніхто не зрозумів скільки випила дружина. Він дбайливо поклав Дану на ліжко та зняв з неї туфлі. Через напіврозплющені очі вона вловлювала кожний його рух. Олег розстебнув її сукню, обережно склав і примостив на стілець. Вона помітила його дивний погляд. Він стояв над нею і розглядав оголене тіло жінки з холодним блиском в очах. Ні, погляд Олега не видавав фізичного бажання, скоріше цікавість, з якою лікар дивиться на пацієнта. Дана мала б злякатись, але смертельна втома взяла своє. Останнє, що вона відчула – ніжний дотик простирадла до шкіри.

*******************************************************

— Подумай сам, ти лише завдаси їй болю! — Олег говорив тихо, але напружено. Вечірка продовжувалась і навколо снувала купа зайвих вух.

— Я живу з цією таємницею роками. Вона знищила мене, вкрала моє майбутнє, зруйнувала життя моїх батьків. Ти розумієш, що я відчуваю кожного дня, прокидаючись? — Володя не намагався розмовляти тихіше, його біль виплескувався разом зі словами.