Читати книгу - "Precedent UA — 2015"

ОСОБА_2 та виконати доручення правоохоронних органів, ОСОБА_5 перед зустріччю придбав за кошти міліції алкогольні напої, цигарки, торт, які в подальшому передав обвинуваченій. Під час цієї зустрічі ОСОБА_5 також вжив ін'єкційно наркотичні засоби.

З огляду на явно провокативний характер дій правоохоронних органів, а також із врахуванням рішення Європейського суду з прав людини «Делькур проти Бельгії», в якому зазначено — «Хоча зростання рівня злочинності й потребує адекватного реагування, право на справедливий судовий розгляд справи, зокрема на належне здійснення правосуддя, поширюється на всіх осіб незалежно від тяжкості вчинених ними злочинів. Гарантування права на справедливе здійснення правосуддя є однією з правових основ демократичного суспільства, ігнорування цього права не може виправдати поставлену мету», колегія суддів вважає, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

На нашу думку,

великий недолік українського правосуддя, який треба усувати, це зведення нанівець ролі Верховного Суду України.

Вірно кажуть, що все пізнається у порівнянні. Раніше, ми мали ідеальну вищу судову інстанцію. Загальний судовий нагляд, який здійснював Верховний Суд давав змогу відправляти правосуддя не тільки якісно, а й однаково по всій державі. Верховний Суд був судом першої інстанції, якщо йшлося про особливо резонансні справи, касаційною інстанцією, а також інстанцією з розгляду справ за нововиявленими обставинами.

На думку зарубіжних колег, ми мали дуже досконалу вищу судову інстанцію, яка не тільки була схожа на кращі світові зразки, а й могла поділитися цінним досвідом. На жаль, її повноваження зменшили, що негативно вплинуло на українську систему правосуддя.

Судді Апеляційного суду Хмельницької області є активними учасниками семінарів, тренінгів, навчань щодо застосування практики ЄСПЛ, які проводяться організацією безпеки та співробітництва в Європі та Національною школою суддів України.

У рамках проекту «Гарантування дотримання прав людини при здійсненні правосуддя» запропоновано комплексне навчання спрямоване на застосування Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини для суддів місцевих загальних судів. Заходи проекту зміцнюють спроможності громадянського суспільства України здійснювати моніторинг судового процесу та моніторинг застосування Конвенції та практики Суду національними судами України. Інституціоналізовано навчальні курси та програми, створено мережу експертів установами, що відповідають за навчання суддів.

У місцевих та Апеляційному судді Хмельницької області є збірки рішень ЄСПЛ щодо України. Судді користуються збірником нормативно-правових актів «Офіційний вісник України» та веб-сайтом Міністерства юстиції України. Всі рішення ЄСПЛ за заявами проти України доводяться до відома місцевих судів та Апеляційного суду Хмельницької області. В Апеляційному суді Хмельницької області раз на місяць проводиться вивчення та аналіз рішень ЄСПЛ, з метою недопущення порушень Конвенції.

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Суддя Наталія Зубар: «Наші суди мають активніше застосовувати практику Європейського суду щодо боротьби із дискримінацією»

Згідно із спеціалізацією, яка запроваджена у Вознесенському міськрайонному суді Миколаївської області, моя спеціалізація — це розгляд кримінальних проваджень.

В 2013 році в Україні набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України, який регулює питання розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень. Однією із прогресивних положень цього Кодексу є наявність в ньому норми, яка зобов’язує українські суди враховувати практику Європейського Суду з прав людини. Так, ч. 5 статті 9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Сам чинний КПК не називає перелік тих питань, де доцільно застосовувати практику Європейського суду з прав людини, проте частіш за все, ухвалюючи вироки чи ухвали при розгляді справ, мною застосовуються ті рішення Європейського Суду, які стосуються дотримання права підозрюваних та обвинувачених на захист, а також ті рішення, які дозволяють в контексті порушення права особи на захист дати оцінку доказам з точки зору їх належності та допустимості.

Таким рішенням Європейського суду з прав людини є рішення «Балицький проти України». Так, під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 статті 115 КК (вбивство) було встановлено, що докази на початку слідства були отримані при первинній кваліфікації дії підозрюваного за ч. 2 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого). Зокрема, процедура відібрання біологічних зразків для проведення судово-генетичних експертиз у підозрюваного відбувалася без участі захисника, слідчий належним чином не роз’яснив права підозрюваного на захисника та право відмовитися від проведення цієї слідчої дії. А після того, як захисника було залучено до участі у справі внаслідок затримання підозрюваного, дії підозрюваного було кваліфіковано за ч. 1 статті 115 КК (вбивство), при досудовому слідстві та судовому розгляді якої — участь захисника є обов’язковою. Намагання сторони обвинувачення в судовому процесі використати докази, отримані без участі захисника при більш м’якій попередній кваліфікації дій підозрюваного були оспорені його адвокатом, що дійсно свідчить про порушення під час слідства вимог п. 40 рішення Європейського суду з прав людини є рішення «Балицький проти України» з 3 листопада 2011 року, де передбачено, що: «Суд також бере до уваги доводи заявника про те, що початкова кваліфікація злочину як вбивства без обтяжуючих обставин, а не вбивства з корисливих мотивів, була помилковою та дозволяла слідству уникнути вимоги щодо обов'язкового юридичного представництва його інтересів. Суд зазначає, що він розглядав подібні доводи у декількох справах проти України, в яких обставини давали підстави підозрювати існування прихованої мети під час початкової кваліфікації злочину, а заявники фактично були позбавлені належної юридичної допомоги в результаті того, як слідчий здійснив свої дискреційні повноваження стосовно кваліфікації розслідуваного злочину».

Таким чином, рішення Європейського суду з прав людини «Балицький проти України» показує як саме за конкретних обставин докази, отримані з порушенням права на захист, — є недопустимими.

Оскільки України активізує свої намагання стати членом Європейського співтовариства, відповідно й суди нашої держави мають більш активно застосовувати практику Європейського суду з прав людини та враховувати висновки, викладені в рішеннях цього суду, зокрема й при вирішенні питань, які пов’язані із дискримінацією